Навчання вдома: практичні поради для батьків від психологині Світлани Ройз

Школа безпеки

 В Україні та Європі кожна п’ята дитина зазнала бодай однієї форми сексуального насильства офлайн. У 70–80% цих випадків агресором є людина, яку дитина добре знає (близький родич, друзі родини, тренери тощо).

«Нереальний» та анонімний, Інтернет – ще небезпечніше місце. Наприклад, 17,6 % дітей готові зустрітися з онлайн-незнайомцями в реальному житті. Відтак, за останній рік 1 з 4 дітей (23,5%) зіткнулися бодай із однією з форм сексуального насильства онлайн.

Але чи не найбільше нас в Українському фонді «Благополуччя дітей» турбує те, що майже половина дітей НЕ поділилися ситуацією насильства, що з ними трапилася в мережі. А переважна більшість тих, хто поділилися (77,6%), розповіли друзям і подругам. Тільки третина розповіла дорослим: батькам, старшим сестрам чи братам, іншим довіреним людям.

Про що це говорить нам, тямущим, усвідомленим дорослим?

• По-перше, наш дорослий обов’язок – зосередитися на попередженні.
• По-друге, ми повинні виховувати дітей в культурі безпеки – демонструвати її своїм прикладом, навчати правил безпечної поведінки та вчити розпізнавати ризики відповідно до віку.
• По-третє, діти мають нам довіряти – і у наших руках побудувати ці довірливі взаємини з ними та вчасно прийти на допомогу, якщо вона потрібна.

Ви батьки? Ви освітяни? Не чекайте, поки це зробить хтось інший. Навчимо дітей захищатися разом!

https://childfund.org.ua/diialnist/shkola-bezpeki-tyam

 

 

Профілактика булінгу та кібербулінгу в учнівському середовищі

Категорія: STOP БУЛІНГ

---

     Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного. Останніми роками визнано поширення в освітній практиці такого явища, як шкільний булінг. Це соціальна проблема всього світу протягом останніх ста років, однак вона ще й досі не вивчена. Перші публікації в Україні з’явилися 2005 р.

     Булінг (bullying, від анг. bully - хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

    Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

     Як свідчить практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:

• систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
• задирство;
• фізичні і психічні приниження;
• різного виду знущання;
• бойкот та ігнорування;
• псування особистих речей та ін. 

     Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній «винахід» - кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.

     Кібербулінг  - це жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити дитину, в яких використовуються інформаційно-комунікаційні засоби: мобільні телефони, електронна пошта, соціальні мережі тощо.

     Дослідники пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу:

1-ша група - прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження;

2-га група - прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених.

     Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:

• переслідувач (булі);
• жертва;
• спостерігач.

     У сучасній науці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булі та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний процес.

     Ось як визначає типові риси учнів, схильних ставати булі, норвезький психолог Д. Ольвеус:

• вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;
• вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);
• вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
• якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших. 

     Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:

• вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;
• вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасній мають низьку самоповагу;
• вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
• вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;
• якщо це хлопчики, вони можуть бути фізичнослабшими за своїх ровесників. 

     Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо.

     Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини, скільки на її місці в групі. Ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами і їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких випадках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.

     Говорячи про спостерігачів (ким би вони не були), учені відзначають такі їх типові характерні риси, як відчуття провини і відчуття власного безсилля.

     Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин.

     Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що якщо хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (стусани, поштовхи тощо), то дівчатка більш охоче користуються такими формами тиску, як поширення пліток, виключення з кола спілкування.

 

Шкільний булінг — явище системне й комплексне 

 

     Тому, до  профілактики цього явища безперечно долучаються учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи.

  Інформація для учасників освітнього процесу.

Шановні учні, батьки, вчителі. У кожного із нас протягом життя виникають певні труднощі. Особливо складно пережити такі моменти дітям та підліткам. Саме для допомоги дітям та батькам у нашій школі працює скринька довіри. 

Ще ви можете особисто звернутися за допомогою до наших фахівців:

заступник директора з навчально- виховної роботи Дмитренко Ольга Володимирівна 

+38(099)2223403

соціальний педагог Сабадаш Світлана Юріївна

+38(050)2940180

Ще надаємо телефони гарячих ліній:

 

Поради батькам щодо безпечного використання мережі Інтернет

Інтернет – це така ж реалія нашого життя, як телефон або телевізор. Далеко не всі батьки нашої гімназії усвідомлюють, наскільки важливу роль відіграє Інтернет в житті їхніх дітей. Варто прийти до розуміння, що батьки учнів несуть таку ж відповідальність за поведінку своїх дітей в Інтернеті, як і на вулиці. Інакше діти можуть зіткнутися із цілком реальними негативними результатами віртуального спілкування. Через те, пропонуємо батькам ознайомитися з актуальною інформацією, для збереження здоров’я дітей.

5 простих правил для батьків

• Підвищуйте власну комп'ютерну та інтернет-обізнаність.
• Опановуйте Інтернет разом із дитиною.
• Станьте другом дитині у соціальній мережі, або попросіть близьких знайомих зробити це.
• Встановіть «Батьківський контроль». Регулярно оновлюйте антивірус.
• Створіть територію безпечного Інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів.

Що роблять в онлайні підлітки
Підлітки завантажують музику, використовують обмін миттєвими повідомленнями, електронну пошту та грають в онлайнові ігри. Вони активно використовують пошукові сервери для знаходження інформації в Internet. Більшість підлітків відвідували чат-кімнати, і багато з них брали участь у дорослих або приватних чатах.

Цікаві цифри, факти, події (за матеріалами наукових досліджень)
78% українських дітей старше 6 років користуються Інтернетом;
24% батьків не знають про те, що їхні діти виходять в Інтернет через мобільні телефони;
9% батьків не підозрюють, що їхні діти виходять в Інтернет через мобільні телефони батьків;
8% батьків не знають, що їхні діти відвідують Інтернет-клуби;
27% дітей зізналися, що в Інтернеті з ними контактували незнайомці, третина з них пішли на контакт;
28% висилали фото віртуальним знайомим;
7% ділилися в Інтернеті інформацією про сім’ю.

Про інтернет-залежність
Підтримання здорового балансу між засобами розваг та іншими видами діяльності в житті дітей було завжди проблемою для батьків. Internet зробив це завдання ще більш складним. Можливості, які надає Internet для спілкування та онлайнових ігор, означають, що багато дітей і підлітків втрачають відчуття часу, знаходячись в онлайні. Ось кілька порад, як можна допомогти вашим дітям встановити здоровий баланс між використанням Internet та іншими видами діяльності

• У розмові з дитиною, в якої є ознаки інтернет-залежності, важливо не протиставляти інтернету реальне життя, а показати, як вони можуть доповнювати одне одного! Ваша дитина безмірно захоплена іграми-стрілялками? Чудово, запропонуйте їй стати сильним героєм не тільки на екрані мобільного телефону або монітора, а насправді зайнятися спортом, навчитися прийомам самооборони тощо. Сходіть разом у спортзал, зіграйте в підходящу спортивну гру.
• Важливо правильно використати властиву кожній дитині рису – цікавість! Добре знаючи свою дитину, ви обов'язково знайдете в навколишньому світі речі, які її неодмінно зацікавлять.
• Розробіть правила використання Інтернету. Постарайтеся встановити такі часові обмеження на роботу в Інтернеті, щоб у дитини залишався час для інших занять і, головне, для фізичної активності. Комп'ютер краще розміщати не в дитячій кімнаті, а в кімнаті для дорослих. Тоді у вас буде більше можливостей слідкувати за тим, що дитина на ньому робить.
• Обов'язково проаналізуйте свою поведінку – чи не занадто багато часу Ви проводите в Інтернеті? Адже діти прагнуть брати приклад зі своїх батьків.

Норми, визначені Міністерством охорони здоров’я України — час використання комп’ютера протягом тижня:

• 6 років — 30-45 хвилин;
• 7-11 років — 2 години, але не більше 1 години на добу;
• 12-14 років — 2,5 години, але не більше 1 години на добу;
• 15-16 років — 7 годин, але не більше 1 години на добу.

Шановні колеги пропоную вебінар та новий урок про "Попередження впливу шкідливого контенту в Інтернеті" для учнів 6-8 класів

 http://s7582194.sendpul.se/views/ua/Mjk5NzI1/416214cdcc2da3968d8a228b31104b3a/h/a7c33995db88606585546f83211fba5d

 Видеофільм "Час зупенити насильство!" 

 Дати людині щастя улюбленої праці – 

означає допомогти їй знайти серед безлічі доріг ту,

 на якій найяскравіше розкриваються індивідуальні

 творчі сили і здібності її особистості

Василь Сухомлинський

                  В умовах реформування системи освіти в Україні особливої ваги набуває проблема, пов’язана з прагненням сучасної молоді знайти місце рівноправного партнера у суспільних процесах, які протікають швидко і вимагають від них одночасно високого рівня загальної підготовки й ґрунтовних знань в обраній сфері професійної діяльності. У сучасному суспільстві молодь не може успішно реалізувати свої соціально-професійні орієнтації без сприяння інститутів системи освіти. Такі заклади не тільки транслюють підростаючому поколінню обсяг знань і передають спеціальні вміння, а також і формують життєві орієнтації, установи та трудові навички, зокрема – вибір майбутньої професії, продовження освіти й професійну підготовку. Таким чином, одним із пріоритетних завдань сучасної системи освіти є організація роботи з учнівською молоддю щодо усвідомленого професійного самовизначення. Профорієнтація – не просто рішення. Це ланцюжок рішень, процес, що відбирає кілька років, а то й десятиліть. Оскільки мета школи – підготувати учнів до дорослого життя, профорієнтація має  сформувати  у дитини самоусвідомлення та навички, що згодом допоможуть зробити правильний вибір.

  презентація

Як під час кризи залишитися на плаву

 

Ми з вами живемо у нелегкий час. У період всесвітньої пандемії, локдауну, економічних та інших проблем. У житті кожної людини рано чи пізно трапляються ситуації, коли щось виходить з-під контролю, йде зовсім не так, як хотілося б, іншими словами - настає криза. Криза має дезорганізуючий вплив на життя і відносини в суспільстві.

Кризи неминучі, так влаштоване життя - від них не сховатися! Такі моменти, як правило, характеризуються розгубленістю, пригніченістю або іншими подібними станами, викликаними, в основному, почуттям страху - страху щодо найближчого майбутнього. В такому стані складно допустити думку, що все, що відбувається, може піти на користь.

Як правило, в кризових ситуаціях людина занурюється в свої негативні думки і входить в роль жертви, згідно з якою, починає звинувачувати інших в тому, що сталося.

Чи є виправданою така поведінка? Ні, це шлях, що веде в нікуди, і крокуючи по ньому, часом буває дуже складно повернутися назад!

Давайте тепер розглянемо ситуацію з іншого боку. Який позитив несе в собі криза?

У психології існує значна кількість досліджень, які доводять, що для людини кризові періоди є значущими з точки зору появи певних змін у свідомості та поведінці, а тому є важливою та необхідною умовою розвитку людини.

Отже, криза може нести в собі:

Зміни. Стан справ вказує на те, що людині необхідно щось змінювати в житті, наприклад старі думки та поведінку.

Мотивацію. З'являється чітка мотивація - рушійна сила, яка змушує працювати над собою і не опускати руки під впливом навколишньої дійсності! Вихід на новий рівень розвитку. Коли людина знаходиться в зоні комфорту, то навряд чи у неї виникне бажання щось кардинально міняти в своєму житті, ставити перед собою глобальні цілі та досягати їх. Коли людина виходить із зони комфорту – саме при таких умовах відбувається перехід на новий рівень розвитку особистості, саме так і досягається прогрес!

Ви запитаєте: якщо криза – це такі можливості, то чому основна маса людей, стикаючись з нею, не сприймає кризу позитивно?

Є одне «але», яке полягає в сприйнятті того, що відбувається.

В теорії криз під поняттям "криза" розуміється не сама ситуація, а емоційна реакція людини на ситуацію, що виникла. Відомий вислів говорить: «якщо не можеш змінити ситуацію - зміни своє ставлення до неї»! Погляд на будь-яку подію з точки зору позитиву звільняє від необхідності нервувати, піддаватися паніці і зациклюватися на проблемі, та й сама проблема перестає бути такою, а переходить в розряд завдань, які, як відомо, мають рішення.

Таким чином, замість того, щоб обирати роль жертви, яка виключає можливість будь-яким чином впливати на події – людина розглядає те, що відбувається, з позиції господаря, який бере на себе відповідальність за свої думки, емоції та дії, а тому може змінити ситуацію на свою користь! Ось і виходить, що шлях до прогресу складається з низки певних перешкод. Долаючи їх, можна отримати новий корисний досвід і розширити свідомість.

Що допомагає людині змінити акцент зі страждання на активні дії, з «негативної ситуації» на «шанс»?

На мою думку, це внутрішні ресурси, які є в кожної особистості:

- Довіра до себе, до своїх емоцій та потреб.

- Прояв своїх емоцій – важливо дозволити собі проявляти емоції та почуття, і не тримати все всередині. Розмова з іншими про те, що сталося, допомагає впоратися зі зміною.

- Соціальна активність та соціальний інтерес – дія на користь іншим людям, прояв активної життєвої позиції. І найголовніше, на нашу думку, що може допомогти людині пережити кризу та негативні події, – це власне рішення рухатися вперед, долаючи труднощі. Більшість людей спроможні подолати кризу за підтримки своїх близьких.

Ви теж можете підтримати своїх близьких:

- тим, що вислухаєте,

- тим, що побудете поруч,

- тим, що допоможете в побуті,

- тим, що підтримаєте надію,

- тим, що покажете, що Ви готові приділити близькій людині свій час зараз і в майбутньому,

- тим, що при необхідності допоможете звернутися по професійну допомогу.

Отже, давайте подумаємо про те, як пережити кризу:

● Не ховатися! Для успішного подолання переломних етапів важливо поглянути своєму страхові у вічі, показавши готовність до боротьби. Як говорить прислів’я: «Поінформований – значить, озброєний!» Що саме ми можемо зробити? Оволодіти інформацією, як вести себе під час пандемії, що ми маємо робити для уповільнення поширення COVID-19. Подумати про те, як ми можемо впоратися зі стресом; про те, як використовувати час карантину для розвитку своєї особистості, для отримання нових знань та навичок тощо.

● Знайти точку опори. Це можна зробити у спілкуванні з близькими, наставниками, професійними менторами чи психологами.

● Прийняти себе! Важливо полюбити себе такою/таким, яким Ви є, унікальною/унікальним.

● Відфільтрувати все зайве. Тут корисно переглянути “непотрібні” речі, обов’язки та людей навколо себе. Коли настає непростий період, краще робити те, що насправді приносить задоволення. Слід пам’ятати, що криза – це момент розкриття можливостей! Таким чином, саме на цьому переломному етапі життя надає нам шанс вийти на новий рівень розвитку! Криза - це не хвороба, яку потрібно лікувати, криза - це життя, яке потрібно жити!

Ми поговоримо з Вами про те, як перемогти стрес під час кризи. Власне, під час будь-якої кризи, у тому числі пандемії, важливо визначити, як виглядає стрес, вжити заходів, щоб впоратися зі стресом, і знати, куди звернутися, якщо Вам потрібна допомога. Глобальна пандемія коронавірусної інфекції, яка сколихнула весь світ, додає нам усім ще більше складності в звичайному житті, породжуючи стрес у населення.

Стрес - це природна реакція, яку відчуває кожен.

Ознаками стресу можуть бути:

• емоційні реакції: почуття печалі, гніву, переляку тощо.

• поведінкові реакції: відсутність мотивації, небажання щось робити тощо.

• фізичні реакції: головні болі, біль у м’язах, біль у спині, поганий сон, відсутність апетиту тощо.

В умовах кризи природно відчувати стрес, почуватися засмученими, розгубленими, відчувати страх або гнів. Але у деяких людей страх, тривога, печаль, напруга, збудження, замкнутість та інші емоційні та фізичні реакції можуть зустрічатися частіше, особливо під час карантину.

Також слідкуйте, чи не виникають у Вас:

- Почуття оніміння, зневіри, плутанини, тривоги чи страху

- Зміни рівня апетиту, енергії та активності

- Складність під час зосередження на чомусь

- Поганий сон або кошмари, засмучення думок і образів - такі фізичні реакції, як головні болі, болі в тілі, проблеми з шлунком та шкірні висипання

- Погіршення хронічних проблем зі здоров’ям

- Гнів

- Посилення вживання алкоголю, тютюну чи інших наркотичних засобів.

Для збереження психологічного здоров’я нам важливо знати, як управляти стресом. У цьому нам допоможуть такі правила:

Перше правило. Відчувати тривогу – це нормально! Всі люди навколо відчувають те ж саме, і всім також погано й тривожно. Проте вчені вже давно визначили, що тривога – це нормальна функція здорової людини, яка попереджає нас про загрози і, в свою чергу, допомагає нам вживати заходів для захисту себе та своїх рідних. Саме відчуття тривоги допомагає нам прийняти рішення, які актуальні в даний момент. Наприклад, мити руки, не торкатись обличчя, не контактувати з великими групами людей, дотримуватися соціальної дистанції.

Для того, щоб розірвати цикл паніки – зробіть, наприклад, глибокий вдих, скажіть «Стоп», хлопніть в долоні, переведіть свій погляд на щось нове, зробить кілька стрибків, потрусіться, потягніться тощо. Якщо ж Ви не можете впоратися з тривогою стосовно Вашого поганого самопочуття, перш за все зверніться до свого сімейного лікаря.

Друге правило. Встановіть обмеження. Дозволяйте собі читати новини, скажімо, максимум два рази в день і протягом не більше 10 хвилин. Цього часу буде досить, щоб ви могли залишатися в курсі останніх подій. Вимкніть повідомлення, які інформують про новини автоматично. Використовуйте таймер на телефоні й інші інструменти нагадування, які будуть підказувати, коли Вам слід зупинитися та переключитися на іншу діяльність.

Третє правило. Знайдіть собі цікаве захоплення! Всі знають, що найкращий спосіб відволіктись від поганих думок чи підняти собі настрій – зайнятись улюбленою справою. Є дуже багато варіантів провести час з користю: почитати улюблену книжку, переглянути новий фільм чи серіал, помалювати, розфарбувати антистрес - розмальовки, пограти в настільні ігри разом з усією сім’єю, пригадати про хобі, яким захоплювалися раніше і до якого ніяк не доходили руки, навчитись готувати. Цей список можна продовжувати дуже довго, адже насправді знайти нове заняття можна завжди. Як результат такого проведення часу – Ви отримаєте задоволення, відчуєте полегшення та повернетесь до свого нормального емоційного стану.

Четверте правило. Зв’язок із друзями та навколишнім світом. Підтримуйте зв’язок із своїми друзями та близькими, які проживають окремо від Вас – через телефонний і відео-зв’язок, соціальні мережі, діліться новинами. Не забувайте і про Ваших близьких, які живуть з вами поряд. Їм як ніколи потрібна від Вас підтримка!

П’яте правило. Переключайте думки. Тримайте в запасі кілька приємних думок або образів, на які Ви зможете швидко перемикатися, щоб вийти зі стану страху. Це можуть бути враження про Вашу останню відпустку, масаж, смачну їжу або думки про людину, зустрічі з якою завжди піднімають Вам настрій. Згадуйте ці думки й образи якомога частіше, щоб у Вас виходило легко переключатися на них.

Шосте правило. Дозвольте собі відчувати негативні емоції. Діліться своїми емоціями. Негативні емоції не принесуть користі ні Вам, ні іншим людям. Вони не можуть змінити плин часу, але здатні зробити суспільство чутливішим, послабивши тим самим імунітет людей та психологічну стійкість. Ви знаєте, що наш організм – це цілісна система, і коли ми тримаємо всі емоції в собі, це однозначно негативно відображається як на нашому емоційному, психічному стані, так і впливає на роботу деяких органів? Тож не варто тримати все в собі! Зрозуміло, що неможливість зустрічатись з друзями, проводити час як раніше викликає у Вас розчарування. Але Ви завжди можете поспілкуватись із своїми батьками та своїми друзями по телефону чи відео-зв’язку. І дозвольте своїм почуттям вийти назовні, неважливо – чи це позитивні, чи негативні емоції. Вони завжди можуть бути висловленими та почутими.

Але під час того, як Ви будете ділитися з кимось своїми емоціями, потрібно пам’ятати про те, щоб не зашкодити тим, з ким ви ділитеся. Будьте відкритими та щирими! Адже недарма кажуть «виговоришся – і одразу стане краще».

Ще один спосіб дати вихід своїм емоціям – це малювання.

Сьоме правило. Будьте щирими та позитивними! Наше самопочуття – це наші емоції, і чим більше в нас позитивних емоцій, тим краще ми почуваємось. Навіть дослідники з’ясували, що люди, які позитивно сприймають світ, мають тенденцію до нижчого тиску, менш схильні до розвитку серцевих захворювань, краще контролюють вагу та мають кращий вигляд. А ще проявляйте свої почуття за допомогою дотиків. Доведено, що звичайний дотик допоможе пом’якшити наслідки соціальної ізоляції та покращити настрій. Обмінюйтеся обіймами із своїми найдорожчими людьми!

Восьме правило. Піклуйтеся про себе. Проявляйте співчуття до самого себе. Незалежно від Вашого ставлення до цієї проблеми, зараз ми всі переживаємо дійсно важкі часи. Даруйте собі прощення за ті ситуації, коли Ви, можливо, потрапляєте в пастку страху, і хваліть себе тоді, коли вдається подолати страх, або коли Ви зовсім не дозволяєте йому оволодіти собою. Постарайтеся також давати більше любові оточуючим. Тож пам’ятайте, що складний період – це не трагедія. Саме в такі періоди у Вас є можливість стати ближчими із своїми рідними й друзями, зробити те, чого раніше не робили. І головне – обдумайте своє життя та спробуйте бути дійсно щасливою людиною!