1 грудня - Світовий день боротьби зі СНІДом

Україна залишається регіоном з високим рівнем поширення ВІЛ серед країн Центральної Європи та Східної Азії. 244 тисячі українців мають ВІЛ, з них близько 100 тисяч - досі не знають про свою хворобу. ВІЛ – це не вирок, це хвороба, яку треба вчасно діагностувати і лікувати. За таких умов можна вести якісне і повноцінне життя.

Вірус імунодефіциту передається через контакт з кров'ю та іншими біологічними рідинами. Найчастіше, існує загроза зараження через кров та інші рідини з видимими домішками крові, сперму, вагінальні виділення. Джерелом інфекції не можуть бути калові маси, виділення з носа, мокротиння, піт, сльози, сеча, блювотні маси чи слина.

Понад 66% усіх випадків інфікування ВІЛ в Україні трапляється під час незахищених статевих стосунків. Тому правило №1 у профілактиці ВІЛу - захищений секс.

Не менш важливим є своєчасне виявлення хвороби. Адже що раніше розпочнеться лікування, то меншою буде шкода для організму.

Безоплатні швидкі тести на ВІЛ є в усіх регіонах України, їх можна пройти як у спеціальних центрах (https://www.aidsmap.com/european-test-finder#ua), так і у свого сімейного лікаря, терапевта або педіатра. Перед тестуванням ви зможете поставити питання та отримати інформацію про ВІЛ-інфекцію, шляхи її передачі, оцінити з фахівцем свій ризик інфікування ВІЛ та розглянути можливості його зниження, отримати інформацію про організації, де можна отримати іншу допомогу, тощо. Результат швидкого тесту на ВІЛ готовий уже за 15 хвилин: до 5 хвилин - підготовка і забір крові з пальця, 10 - очікування результату.

Якщо ВІЛ-інфекцію діагностувати вчасно, можна оперативно розпочати антиретровірусну терапію і надати необхідне лікування пацієнту і таким чином гарантувати людині якісне та повноцінне життя. Завдяки успішним державним закупівлям через міжнародні організації, Україна повністю забезпечує лікування усіх хворих на ВІЛ антиретровірусною терапією.

Питання протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні є одним із пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров’я і соціального розвитку та предметом міжнародних зобов’язань.

Визнати свій ВІЛ-позитивний статус – нелегке завдання. Навіть в наш час, коли вірус більше не сприймають як вирок, і в цивілізованому суспільстві люди, що живуть з ВІЛ не зазнають цькувань.

Кончіта Вурст, переможниця пісенного конкурсу Євробачення 2014 року, на днях публічно оголосила, що живе з ВІЛ вже кілька років – її камін-аут був зумовлений шантажем колишнього бойфренда, який вимагав за мовчання значну суму. Ця та інші ситуації, коли селебрітіз розкривали свій ВІЛ-статус – важливі події на шляху подолання соціальної стигми. Сьогодні ми розповімо про талановитих, натхненних, пам’ятних особистостей, чию щирість та сміливість говорити про ВІЛ підтримують мільйони людей по всьому світу – адже зірки своїм прикладом доводять, що хвороба не робить з людини чудовисько, і не стає на заваді реалізації амбітних планів.

 

Лібераче (1919 – 1987) Американець став одним з перших артистів, який додав справжнього “бізнесу” в свою художню творчість – в 1950-ті та 70-ті роки минулого сторіччя Лібераче був найбільш високооплачуваним піаністом та шоуменом світу. Крім віртуозної гри на інструменті, він привертав увагу яскравим сценічним стилем: його образам присвячено кілька досліджень (наприклад, Liberace Extravaganza! (Harper Collins, 2013)), де автори називають володаря смокінгу з золотого ламе від Dior та манто з норки вагою близько 70 кілограмів “батьком” наших екстравагантних сучасників накшталт Lady Gaga. Шоумен помер у віці 67 років від ускладнень, спричинених ВІЛ.

 

 

Фредді Мерк’юрі (1946 – 1991) Безперечна легенда, людина, чиї пісні і досі чи не частіше за шансон співають в караоке (а чи не це є доказом справжньої народної любові?). Лідер британської групи Queen, під “Show Must Go On” у виконанні котрого хоч раз в житті страждав кожен з нас, хворів на ВІЛ останні 5 років життя, і з цим періодом пов’язані відомі композиції «I’m Going Slightly Mad», «Innuendo», «These Are the Days of Our Lives». Співак помер 24 листопада 1991 року, за добу після офіційного оприлюднення свого ВІЛ-позитивного статусу.

Рудольф Нурєєв (1938 – 1993) Легендарний танцівник був приречений на великі переїзди та подорожі з дитинства – можливо, це «прокляття» на нього наклав сам момент його народження: пологи пройшли в поїзді, що прямував до Владивостока. Довгі роки тренувань та непересічні фізичні дані перетворили балеруна на всесвітню зірку – і прагнення жити та творити вільно змусили його в 1961 році, під час гастролей в Парижі, попросити політичного притулку. Відкритий гей, Рудольф Нурєєв помер 6 січня 1993 року і похований на кладовищі Сент-Женев’єв-де-Буа на околиці Парижу.

Easy-E (1963-1995) Людині, що стояла біля витоків американської реп-сцени, вдалося повторити казковий шлях «мільйонера з нетрів». Він виріс в районі, де альтернативи кримінальному життю не існувало – проте він створив її сам: Easy-E вважається засновником стилю Gangster Rap, був учасником культової реп-групи N.W.A. та й досі залишається кумиром для сотень прихильників музики з Західного узбережжя США. На жаль, Easy-E недбало ставився до власного здоров’я: його ВІЛ-статус було виявлено запізно і репер помер в госпіталі через кілька днів після цього відкриття у віці 32 років.

Мері Фишер (1948) Американська авторка, художниця та політична активістка набула вірусу у другому шлюбі – і, після того, як відкрила свій ВІЛ-статус, вирішила присвятити життя боротьбі за визнання прав ВІЛ-інфікованих людей. Вона відома своїми палкими публічними промовами: її виступ перед конвенцією Республіканської партії в 1992 році, в котрому вона закликала політиків нарешті відкрити очі та визнати існування епідемії нового вірусу, визнаний “однією з кращих американських промов XX сторіччя”. “Я – афроамериканське маля, що зараз вмирає від невідомої хвороби в одному з бідних госпіталей Філадельфії. Я – одинокий молодий гей, змушений рятуватися від холоду відторгнення сім’ї в безкоштовних притулках”, – промовляла Мері до слухачів. Фішер і дотепер є послом доброї волі ООН з питань ВІЛ/СНІДу.

Ірвин «Меджик» Джонсон (1959) Професійний баскетбольний гравець, олімпійський чемпіон, який провів 22 роки в легендарному клубі «Лос-Анджелес Лейкерс» на позиції захисника. Дізнавшись про свій ВІЛ-позитивний статус, кумир мільйонів спортивних фанів продовжив роботу в професійній лізі, і лиш за кілька років завершив кар’єру. Вся його подальша діяльність присвячена боротьбі з дискримінацією ВІЛ-позитивних людей та зміні стереотипних поглядів, яким керується в цьому питанні оточення. Джонсон воліє довести, що ВІЛ – захворювання, яке може набути будь-хто: права людей, що живуть з ВІЛ, підтримує заснований ним в 1991 році «Фонд Меджика Джонсона».