5 грудня відзначається день Волонтера
Волонтерство -це розмір твоєї душі, це відчуття, коли віддаєш щось своє, власне і радий поділитися тим…
Сценарій заходу до Дня волонтера
Вчитель:
Милосердя, доброта... Ще з часів давньоруських благодійність була традицією
нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалось допомогти знедоленому,
нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити
старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за
беззахисного і скривдженого.
Ведучий 1:
Людина починається з добра.
Сказав мудрець:
Живи, добро звершай!
Та нагород за це
не вимагай!
Лише в добро та
в вищу правду віра,
Людину відрізняє
від мавпи й звіра.
Хай оживає
істина стара:
Людина
починається з добра.
Ведучий 2:
Сьогодні є люди поруч із нами, які іноді здаються справжніми атлантами, на чиїх
плечах тримається наш світ. Тих, хто робить надзвичайне для бійців, поранених,
сиріт, біженців, з ранку до вечора шукаючи можливості для допомоги: збирає
гроші на ліки, надає притулок тим, хто залишив рідні домівки, годує, напуває,
зігріває… Це волонтери. Мирні воїни світла.
Є доброта лиш
для сенсацій,
Відома нам її
мета,
Існує й інша
доброта,
Що вимагає
компенсацій.
А є така, що від
людини
Вона сама
назустріч лине
Із слова,
вчинку, із очей.
Все більше й
більш таких людей.
Ось кануть
злигодні у вічність,
Серця перейме
яснота.
І прийде в світ
її Величність –
Одна вселюдська
Доброта.
Ведучий
1: Волонтерами спочатку називали людей, що добровільно та виключно із свого
бажання поступали на воєнну службу в деяких європейських країнах (наприклад,
Франції, Іспанії). Зараз від цього громіздкого визначення «волонтерства»
залишилося лише слово «добровільно». Правда, додалося ще й «безоплатно».
Добро спішіть
творити, люди,
Воно, як сонце,
зігріва,
В добрі нам всім
Зручніше буде,
Без нього
затишку нема.
Уважним будь,
хай шлях твій на землі
Злама байдужості холодні грати,
Є цінності
великі і малі
Багатий той, хто
вміє віддавати.
Ведучий 2:
Роком виникнення волонтерського руху вважається 1859. Саме тоді французький
письменник-журналіст Анрі Дюнан, вражений картинами битви при Сольферино,
запропонував ідею створення Червоного Хреста – організації, яка працювала б на
волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу пораненим бійцям.
Принципами, сформульованими Дюнаном, керуються сьогодні волонтерські
організації у всьому світі. Деякі дослідники виділяють XX століття як головну
віху у розвитку волонтерського руху. У Європі після закінчення першої світової
війни з’явилися люди, готові надавати допомогу постраждалим у війні. Саме у цей
час були створені перші волонтерські організації. Практично кожен із нас хоча б
раз у житті по своїй волі брав на себе виконання трудових обов’язків, не
вимагаючи грошової компенсації.
Ведучий 1:
Навчаймося добра, як вчаться мови діти,
Щоб потім все
життя його творить святе.
Плекаймо крізь
роки троянди ніжні й жито,
Тримаймо у
серцях, як сонце золоте.
Хай твоя крапля
щирості й тепла
Впаде у душу,
бідну і страждальну.
Й розтопить
холод, щоб душа могла
Ясніти в щасті
злетом життєздатним.
Бібліотекар: Мати Тереза – одна з найвідоміших, найталановитіших і найулюбленіших
особистостей минулого століття. У жовтні 1979 року їй, скромній, проте могутній
силою духу індійській черниці, було присуджено Нобелівську премію миру. Папа
Римський Павло шостий на знак вдячності «за її всесвітню місію любові»
подарував Матері Терезі власний розкішний білий Лінкольн. Жодного разу не
скориставшись автомобілем, Мати Тереза влаштувала лотерею і на одержані кошти
заснувала заклад для лікування хворих на проказу. Агнес Гонкса Бояскіу
народилася у 1910 році в місті Скоп’є (Македонія) у заможній албанській родині.
Батьки назавжди залишились для неї взірцем подружньої вірності та взаємної
любові. Агнес вирішила служити Богові. Двадцять років вона викладала в монастирському
коледжі географію і історію. У 1948 році вона, непримітна черниця, покинула
коледж і, маючи лише невелику валізку і п’ять рупій готівкою, вирушила
допомагати скривдженим долею й суспільством бідолахам. Щоранку ця невтомна
тендітна жінка вирушала в найнебезпечніші, глухі й брудні завулки Калькутти,
щоб надати медичну допомогу 5 хворим, нагодувати голодних, втішити стражденних.
Так розпочалася ця місія. Самотні, нужденні отримували від неї справжню поміч,
яка ґрунтувалася на її глибокій шані до людей і непохитній вірі в неоціненність
людського життя. У своєму житті вона керувалась незаперечною істиною:
«Найбільше щастя – віддавати себе іншим». Для улюблених своїх бідаків вона
давала те, що є значущим у житті кожної людини – час. Час, щоб запропонувати
дар дружби самотнім, розраду згорьованим, визнання – зневаженим.
Ведучий 2:
Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий
біль, підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді - це в характері
нашого народу.
Не говори про доброту,
Коли ти нею сам
не сяєш,
Коли у радощах
літаєш,
Забувши про чужу
біду
Бо доброта — не
тільки те,
Що обіймає тепле
слово,
В цім почутті
така основа,
Яка з глибин
душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне
в людині,
Немає вищої
святині,
Ніж чисте сяйво
доброти.
Ведучий 1:
Українці завжди опікувалися старими та немічними, вдовами, сиротами. Сильний
допомагав слабшому. Великі справи робили разом. Сусіди завжди допомагали один
одному під час осінніх робіт у городі чи полі. Чуйність, ніжність у взаєминах
між людьми викликали захоплення у мандрівників, які приходили до нас із далеких
країн.
Ведучий 2:
Серед відомих нам українців, що творили добрі справи безкорисливо, виділяються
Костянтин Острозький – київський воєвода, князь, який за власні кошти відкрив
перші школи у деяких містах західної України (16 ст.), в яких училися і діти
шляхти, і селянські діти. Окремим фондом здійснювалася підтримка дітей-сиріт.
Гетьмани Петро Сагайдачний і Іван Мазепа у 1702 році на благодійні кошти звели
новий великий корпус Києво-Могилянської академії. Михайло Грушевський –
видатний український історик, у 1898 році на власні кошти заснував у Києві
школу, в якій діти мали змогу навчатися рідною українською мовою. І це далеко
не повний список відомих українців, які були не тільки відомими політиками,
культурними діячами, а й меценатами і благодійниками.
Ведучий 1: Не
зобидь ні старця, ні дитину,
Поділись
останнім сухарем,
Тільки раз ми на
землі живемо:
Сій любов, краса
її єдина.
Зло нічого не
дає, крім зла.
Вмій прощати, як
прощає мати,
На добро –
добром спіши воздати –
Мудрість завжди
доброю була.
Витри піт
солоний із чола,
І працюй,
забувши про утому,
Бо людина
ціниться по тому,
Чи вона зробила,
що могла ?..
Вчитель.
Англійський письменник Джек Лондон сказав: «Істинне призначення людини – жити,
а не існувати». Люди, які стають волонтерами, розуміють це і відчувають. Вони
приносять користь суспільству, натомість отримують задоволення від життя,
задоволення від своєї роботи, визнання своєї діяльності іншими (друзями, колегами),
отримують вдячність людей, почуття необхідності та можливість змінити щось на
краще, отримують позитивні емоції, нові знайомства та нових друзів, можливості
реалізації себе як творчої особистості, вони розвиваються, самореалізовуються,
здобувають самоосвіту, мандрують врешті-решт.
Ведучий 2:
Матеріальні проблеми, засилля світогляду «моя хата скраю», надмірна
прагматичність пересічного українця не дають змогу явищу «волонтерства»
зацвісти в повну силу.
З іншого боку,
не дарма кажуть:
Хочеш змінити
країну – зміни своє місто,
Хочеш змінити
місто – зміни свою вулицю,
Хочеш змінити
вулицю – зміни свій будинок,
Хочеш змінити
будинок – зміни свою сім’ю,
Хочеш змінити
сім’ю – зміни себе!
Ведучий 1: На
жаль, багато поряд із нами людей, які з різних причин ледве виживають. Якщо
кожен із нас буде небайдужим до чужого горя, то це полегшить їхнє життя.
І в житі, як на
полі мінному,
Я просила і в
цьому сторіччі,
Хоч би той
магазинний мінімум –
Люди, будьте
взаємно ввічливі!
– І якби на те
моя воля,
Написала б я скрізь
курсивами –
Так багато на
світі горя,
Люди, будьте
взаємно красивими
Ліна Костенко
Ведучий 2:
Нелегка доля випала Україні у XXI столітті. Вир суспільно-політичного життя
захопив і поглинув кожного. Ми, живучи у світі технологій маніпуляцій та амбіцій,
забуваємо про головне – живемо один раз. Інколи важко зробити крок вперед, не
маючи проблем з опорно-руховим апаратом, почути музику, маючи абсолютний слух,
відчути тепло, маючи родину. А як бути тим, хто не має таких звичних на перший
погляд можливостей? Єдине, що лишається у особливих людей – ВІРА. Не будьмо
байдужими. Одна добра справа для тебе – дрібничка, а для когось – мрія, цілий
світ…
Зробімо перший
крок РАЗОМ!
Разом до
МАЙБУТНЬОГО!
Ведучий 1:
Ти твориш добро,
даруючи радість усім,
Ти ділишся щастям
і серцем своїм.
Ти твориш добро,
даруєш надію,
Ти твориш любов,
ти здійснюєш мрії.
Душею і серцем
ти завжди із ними,
Для них ти є друг, і сім’я, і родина.
Ти наче те
сонце, що гріє весною.
Для них ти як
Ангел, що завжди з тобою.
Ти рук не
опустиш, ти йдеш до мети,
Щаслива дитина,
щасливий і ти.
З дитячих
сердець погане ти стер,
Ти добра людина,
ти – ВОЛОНТЕР!
Вчитель.
Волонтерська діяльність має неоціненне значення, тільки добро збереже чарівний
світ нашої рідної землі. На ньому тримається все людство! Коли кожен із нас
буде добрим і милосердним, справедливим, щирим, буде жити за правилами
людяності і добра, наше спільне життя і майбутнє буде щасливим і прекрасним. А
наша рідна Україна стане багатою і незалежною державою, де в першу чергу будуть
піклуватися про людину, її добробут.
Велике
починається з малого… Тому ми закликаємо всіх: будьте щедрі серцем в ім’я добра
і милосердя! Нехай не зачерствіють ваші душі, відкрийте свої серця для добра!
Нехай потреба робити добро стане вашою щоденною потребою!
Ведучий 2: Ось
і добігла кінця наша з вами зустріч. Я сподіваюсь, що ви у своїх вчинках будете
керуватись добром, милосердям, співчуттям. Пам’ятайте, що саме ви – капітан
свого корабля життя. І куди ви його спрямуєте – до хорошого, чи поганого –
залежить тільки від вас, від вашої особистості.
Гімн волонтерів
Гей! Волонтери,
ну-мо до справи,
Ваша потрібна
опіка.
Хай милосердя в
нашій державі
Стане престижним
навіки.
Гей! Небайдужі,
чуйними будьте,
Поряд нужденних
багато,
Дуже важливо в
свята і в будні
Серцем уміть
відчувати.
Хай добро
справжнє світом крокує,
Всі подала
перешкоди.
Нашу державу ми
побудуєм
Затишну в різну
погоду.