Користуватися
інтернетом нині можуть не лише дорослі, а й діти. «Всесвітня павутина»
допомагає хлопцям та дівчатам навчатися, спілкуватися з друзями, стежити за
різними подіями і розважатися. Але крім користі, мережа Інтернет несе й реальні
загрози, з якими дитина часто не може самотужки впоратися. Так що таке
«кібербулінг» та «кібергрумінг» та як їм протидіяти:
Кібербулінг – це цькування, образи чи
погрози, які лунають на адресу дитини за допомогою засобів електронної комунікації
(повідомлення у соціальних мережах, миттєві повідомлення, електронні листи,
СМС).
Кібергрумінг,
або онлайн-грумінг – це вид сексуального насильства проти дітей в
інтернеті. Шахраї реєструються в соцмережах під виглядом підлітків, «входять» у
довіру до своїх ровесників, щоби отримати від них інтимні фото чи відео, а
потім шантажують, аби здобути ще відвертіші матеріали, гроші чи взагалі змусити
до особистих зустрічей в офлайні.
Хоча булінг (цькування) та
кібербулінг часто між собою пов’язані, але від останнього залишається цифровий
слід – записи, які можуть стати доказами для припинення цькування чи покарання
кібербулера. Люди, які стали жертвами будь-якої форми насильства,
включаючи булінг, кібербулінг чи кібергрумінг, мають право на справедливість та
притягнення кривдника до відповідальності.
Відповідно до статей 2, 6 Закону України „Про захист
суспільної моралі” виробництво та обіг у будь-якій формі продукції
порнографічного характеру в Україні забороняються. А виробництво та обіг у
будь-якій формі продукції еротичного характеру та продукції, що містить
елементи насильства та жорстокості, дозволяються виключно за умови дотримання
обмежень, встановлених законодавством. Зокрема, забороняються виробництво та розповсюдження
продукції, яка:
●пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства
конституційного ладу або територіальної цілісності України;
● пропагує фашизм та неофашизм;
● принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою;
● пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних
святинь;
● принижує особистість, є проявом знущання з фізичних вад (каліцтва), з
душевнохворих, літніх людей;
● пропагує невігластво, неповагу до батьків;
● пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі
звички.
Що ж
робити, якщо ви стали жертвою кібербулінгу чи кібергрумінгу?
1. Зберегти свідчення факту
кібербулінгу.
2. Видалити сторінку із соціальних мереж.
3. Звернутися до правоохоронних органів.
4. Якщо є зміни поведінкового та емоційного стану –
звернутися до психолога.
Збережені свідчення –
листування, коментарі, відеоматеріали стануть вашими доказами у справі, яку
відкриють правоохоронні органи. І тоді агресора можуть покарати: відповідно до
зазначеного закону, накладуть штраф або призначать громадські роботи.
А
ще, всі особи, які стали жертвами чи свідками кібербулінгу, можуть звернутися
за допомогою:
● Національна дитяча «гаряча» лінія: 0 800 500 225 або 116 111 (безкоштовно з усіх
мобільних).
● Національна поліція України – 102;
● Контакт-центр безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103;
● Освітній омбудсмен – 03058,
м. Київ, відділення поштового зв’язку 58, а/с 48, телефон: 095
143-87-26, email: ez@eo.gov.ua