Чому варто читати кожен день: 6 наукових фактів

Вчені давно говорять про користь читання, а щоразу нові і нові дослідження світових професорів це вкотре доводять.Читання може позбавити стресу, зробити щасливішим та навіть допомогти пережити певний життєвий досвід, пише Prevention.

Сучасні люди часто читають лише стрічку у Facebook чи Twitter. І дарма, адже читання має просто неймовірну кількість плюсів.

Якщо ви не любите читати чи “поглинаєте” одну книгу зі швидкість черепахи – ось кілька науково обґрунтованих причин, чому потрібно переглянути своє ставлення до книг та впровадити ще одну корисну звичку в своє життя.

1. Читання «вмикає» мозок

Іспанські вчені довели, що читання стимулює наш мозок таким чином, ніби ви переживаєте прочитаний досвід у реальному житті. До прикладу, коли ми читаємо про корицю, то мозок думає ніби ви дійсно вдихаєте аромат цієї спеції.

Водночас французькі науковці з’ясували, що після прочитання певних виконаних  дій («Павло кинув м’яч») тіло стимулює моторну кору, рухову частину мозку.

2. Література допомагає пізнати один одного

Читання дає унікальну можливість повністю зануритись в думки та відчуття іншої людини. За даними вчених, це може покращити соціальні навички людини та робить її більш співчутливою до інших.

«Якщо ви читаєте про генетику – ви дізнаєтесь щось про гени. Якщо ви читаєте художню літературу – ви вивчаєте людей, інших та самого себе», – вважає професор-емерит когнітивної психології університету Торонто Кіт Оатлі.

Вчений детально описав цей процес у своїй книжці «Такі речі, як мрії: психологія художньої літератури» (Such Stuff as Dreams: The Psychology of Fiction).

3. Книги – це каталізатор щастя

Вчені раніше довели, що пережитий життєвий досвід робить нас набагато щасливішими, ніж матеріальні речі. Нещодавнє дослідження, опубліковане у виданні Journal of Consumer Psychology показує, що продукти, які створені для покращення життєвого досвіду, такі як книжки, є суцільними «ракетами» щастя.

Разом з тим дослідники Університету Північного Техасу з’ясували, що літні люди, які продовжують читати у зрілому віці, є більш задоволені своїм життям.

4. Читання зменшує стрес

Британські вчені з університету Сассексу довели, що читання заспокоює краще, ніж прослуховування музики, прогулянка чи чашка гарячого чаю. Для того, аби зменшити стрес на 68% достатньо лише шести хвилин зосередженого читання. За це час скорочується серцебиття та полегшується м’язова напруга.

5. Книги тренують мозок

Регулярне читання захищає від погіршення когнітивних здатностей (пам’ять, логіка, уява) у старості. За даними дослідження медичного університету Раша, люди, які люблять читати, в 2,5 раза менше хворіють на недугу Альцгеймера.

Також вчені університету Еморі з’ясували, що читання гостросюжетних книг активує ту частину мозку, яка відповідає за мови та баланс. До таких книжок науковці віднесли «Помпеї» Роберта Харріса, «Загублена» Джиліан Флін, «Голодні Ігри» Сюзанни Коллінс та «Жертва» Майкла Крайтона.

6. Книга відкриває нам інший світ

Читання книжок про Гаррі Поттера та творів, де йдеться про упередження стосовно ЛГБТ-спільноти та емігрантів, робить людей більш толерантними до представників цих соціальних груп.

Про це детально описала у своєму дослідженні група італійських вчених, яке було опубліковано в журналі Applied Social Psychology.

Вчені із США також провели експеримент. Вони попросили добровольців прочитати емоційну історію про мусульманських американських жінок. Після цього піддослідні були менш схильні робити поспішні висновки про людину, дивлячись лише на її релігійну приналежність.

Джерело фото Depositphotos

 Світ без насильства:

 Міжнародна спільнота щорічно підтримує акцію “16 днів проти насильства”. Тисячі  громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу з 25 листопада до 10 грудня активізують свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в регіоні соціальний простір, вільний від насильства.
     Офіційно цей день був оголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1999 році, але відзначатися він почав з 1981 року в пам’ять про трагічну загибель трьох сестер Мірабаль, які були жорстоко вбиті під час диктатури домініканського правителя Рафаеля Трухільо в 1960 році.
Щорічна акція !16 днів проти насильства” ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства у 1991 році. Власне тоді визначився зв’язок між насильством стосовно жінок та правами людей. Дати акції символічно наголошують на цьому зв’язку: 25 листопада – Міжнародний день проти насильства щодо жінок, 10 грудня – Міжнародний день прав людини.
У цей шістнадцітиденний період входять й інші важливі для демократичної спільноти дати: 1 грудня – Міжнародний день боротьби за СНІДом, 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством, 3 грудня – Міжнародний день інвалідів, 5 грудня – Міжнародний день волонтера, 6 грудня – річниця інциденту в Монреалі.
Таким чином, майже кожний день від 25 листопада до 10 грудня означений фактами та аргументами стосовно того, що будь-які форми насильства   (у громадській чи приватній сферах) є порушенням прав людини.
Україна приєдналася до акції “16 днів проти насильства” 2001 року. Через рік заходи та ініціативи акції, проголошеної другим Всеукраїнським конгресом жінок, пройшли вже у 20 регіонах України, об’єднали 75 всеукраїнських громадських організацій та широке коло представників державних структур.
Цього року Міністерство соціальної політики у співпраці з UNFPA Україна у рамках програми „Комплексний підхід до вирішення проблеми насильства щодо жінок та дівчат в Україні”, яка реалізується за підтримки урядів Великої Британії, Канади та Естонії, розпочинає нову хвилю кампанії „Розірви коло”. Ціль кампанії: підвищити нетерпимість суспільства до домашнього та гендерно зумовленого насильства.
В рамках інформаційної кампанії у новому відеоролику „Розірви коло” демонструється, як із покоління в покоління герої передають один  одному сувій, що символізує усталені виправдання насильства у формі українських прислів’їв та приказок. Такий зв’язок крізь час поколінь підкреслює вкоріненість проблеми.
Інформаційна кампанія „Розірви коло” закликає усе суспільство до активних дій і нульової толерантності до насильства, яке немає виправдань при будь-яких обставинах. Правда завжди одна: якщо він любить, то ніколи не вдарить; зробити боляче – це не прояв симпатії; твоя “хата не скраю” – ти можеш допомогти.

 16 днів проти гендерного насилля

День гідності та свободи

 

18 листопада Європейський день захисту дітей від насильства та сексуальної експлуатації

                      Кожна дитина така чиста та невинна. Задача дорослих – оберігати та виховувати дітей, забезпечувати їхнє щасливе майбутнє. На жаль, у світі існують люди, які мають ті чи інші розлади та не усвідомлюють наскільки їх дії негативно впливають на цілісність особистості дитини. Слід знати, що карається не тільки саме зґвалтування, а й спроба його вчинення. Європейська спільнота намагається кожного року забезпечити якомога більше захисту та запобігати завданню шкоди дітям.               

Щорічно Європейський день захисту дітей від насильства та сексуальної експлуатації відзначають 18 листопада.

Сексуальна експлуатація та сексуальне насильство щодо дітей досі залишається трагічною реальністю для всіх країн. Вони є серйозним порушенням прав дитини та має довготривалі і руйнівні наслідки на все життя.

Останні дослідження свідчать про те, що у 70 - 85% випадків сексуальних зловживань щодо дітей злочинець є знайомою для дитини людиною. У 90% випадків про такі зловживання не повідомляють в поліцію. Аби запобігти цим злочинам, сприяти кримінальному переслідуванню винних і захистити жертв насильства Рада Європи та її держави-члени прагнуть переконатися, що батьки, педагоги, громадські організації та особи, які приймають рішення, не нехтують проблемою, а відкрито обговорюють ситуацію та роблять практичні кроки для вирішення цієї проблеми.

Основними завданнями Європейського дня захисту дітей від сексуального насильства та сексуальної експлуатації є:

• підвищення рівня обізнаності суспільства про проблему сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітей;
• сприяння відкритій дискусії з питань попередження сексуального насильства та захисту дітей;
• сприяння ратифікації та впровадженню Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуального насильства та сексуальної експлуатації.

Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи про захист дітей від сексуального насильства та сексуальної експлуатації у 2012 році і тим самим взяла на себе відповідальність щодо здійснення заходів із запобігання сексуальній експлуатації і насильства над дітьми.

Рекомендую для перегляду відео для дітей молодшого шкільного віку:

Та для учнів старшої школи провести урок "Особиста цінність та безпека".

         16 листопада Всесвітній день толерантності

        Толерантність як норму сучасного цивілізованого світу продекламовано в Резолюції Генеральної Конференції ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року як «Декларацію принципів толерантності». З того часу цей день щороку відзначається як Міжнародний день толерантності по усій планеті.

З латини tolerantia означає «стійкість, витривалість».

            Синоніми толерантності ‒ це терпимість, повага до чужої думки, лояльність. Толерантність повинні виявляти як окремі люди та групи людей, так і держави.

Філософський аспект поняття толерантності.

        Толерантність ‒ це готовність постійно і з гідністю сприймати будь-яку особистість або подію. Синоніми: терпіння, терпимість, витримка, примирення, стриманість, володіння собою, врівноваженість,  холоднокровність, стійкість, відкритість, мудрість.

Політичний контекст.
          Толерантність – це повага до свободи іншої людини, її поглядів, думок, поведінки, прийняття і правильне розуміння різноманіття культур нашого світу, форм самовираження людини і способів вияву людської індивідуальності.
Синоніми: неупередженість, об'єктивність, справедливість, об'єктивізм, коректність, лояльність, демократичність.

Загальнопедагогічний контекст.
         Толерантність ‒ це готовність прийняти інших такими, якими вони є, і взаємодіяти з ними на засадах згоди й порозуміння.
Синоніми: почуття такту, ввічливість, чемність, галантність, вихованість, доброзичливість, дипломатичність.

Соціологічний аспект.
                 Толерантність ‒ це милостивість, делікатність, прихильність до іншого.
Синоніми: люб'язність, шанобливість, дбайливість,  чутливість, чуйність, гнучкість, тонкість, любов, доброта.

Якщо братися будувати міцний будинок, то варто дотримуватися певних технологій, а толерантність це сучасна технологія миротворення. Толерантність ‒ це рівновага, баланс, безпека й гармонія в суспільних відношеннях з урахуванням  індивідуальних людських якостей. Тільки завдяки толерантності можна побудувати мирне та гармонійне суспільство.

Усі люди мають бути повністю інтегровані в суспільство і бути рівноправними незалежно від раси, статі, національності або релігії. Хоча в житті ми часто натрапляємо на упередженість, стереотипізацію, глузування, ненависть, безпідставні звинувачення, залякування, домагання тощо.
           Усі люди мають бути захищені від масової дискримінації, релігійного переслідування, залякування, вияву ксенофобії, расизму, фашизму.

               Але не потрібно плутати толерантність з поблажливістю або потуранням. Вияв толерантності, який співзвучний повазі прав людини, не означає терплячого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або поступок чужим переконанням. Заповідь толерантності – нульова толерантність до дискримінації та насильства.
Здатність людини відстоювати свою точку зору, не порушуючи моральних прав іншої людини, називають асерт́ивністю. Це здатність у ситуації зовнішнього тиску коректно відстоювати свої інтереси та свою лінію поведінки, спокійно казати «ні» тому, що вас не влаштовує та продовжувати в соціально прийнятній формі ефективно наполягати на своїх правах. Асертивність – це самоствердження через конструктивну діяльність, досягнення майстерності безконфліктного спілкування. Стати асертивним, тобто навчитися відстоювати себе і захищати свої права у спокійній неагресивній манері, це значить  поєднати свою внутрішню силу з увічливістю в стосунках з оточенням.

                Поняття толерантності вбирає в себе багато позитивних людських якостей та проявів особистості, головними серед них є щирість, мудрість, людяність.
              Толерантність – це насамперед активне ставлення, що формується на основі визнання універсальних прав і основних свобод людини. 

Пропоную переглянути презентацію:

16 листопада Всесвітній день толерантності

 

  

 

До уваги батьків! Безкоштовна допомога дитячого психолога

Проект "Коло Турботи турботи. Психологічне здоров'я кожної родини" пропонує підтримку в ці важки часи батькам, яких хвилює психічний стан їх дитини.

Якщо ваша дитина:

• лякається сирени чи гучних звуків;
• не може пристосуватися до нового місця;
• боїться відійти від близьких навіть на крок;
• замкнулася у собі чи проявляє нетипову для себе поведінку, пережила травмуючий досвід;

телефонуйте та отримайте професійну консультацію дитячого психолога.

Гаряча лінія психологічної підтримки

0800-331-391

Щодня з 16:00 до 20:00

 Ще раз про щеплення.

Шановні батьки!

Звертаємо вашу увагу, що під час війни збільшується ризик поширення інфекційних хвороб. Тому просимо вас перевірити карту щеплень ваших дітей і, у разі відсутності будь-якого щеплення, надолужити вакцинацію якнайшвидше.

Щоб отримати щеплення, зверніться до свого сімейного лікаря або у будь-яку амбулаторію первинної медичної допомоги.

Якщо ви перебуваєте за кордоном, зверніться до найближчого медичного закладу, де можна отримати щеплення (вакцину від COVID–19 також можна отримати у Центрах вакцинації).

Обов’язково отримати відомості про щеплення, яке буде зроблено (наприклад, паперовий варіант з печаткою, підписом лікаря, серією, номером вакцини, датою й часом введення тощо).

Подбайте про здоров’я своїх дітей!

Перелік посилань з питань вакцинації, які будуть корисними для освітян при спілкуванні з учнями та їх батьками

 

Щеплення дітей:

 

• Чи будуть «дійсними» рутинні чи інші щеплення, зроблені за кордоном під час війни? https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/347053347448888

• Як отримати дані про проведені щеплення: рекомендації МОЗ для біженців і переселенців https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/344394744381415

• Інформацію, що повторний курс вакцинації є безпечним (якщо карта профілактичних щеплень дитини загублена). Пост на фб МОЗ: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=367313285422894&set=pb.100064326776811.-2207520000..&type=3  Гугл-документ: https://drive.google.com/drive/u/0/folders/1VXGfcog74LycbvXMKpXVnGE-LAQJJxVW  

• Який документ/підтвердження має видати лікар, що робить щеплення дитині без картки? Пост на фб МОЗ: https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/365142288973327  Гугл-документ: https://docs.google.com/document/d/1lCJg1FG8LgODHN2wOKShq3gdeOjy5I7zrfXMAXfos54/edit 

• Як зробити щеплення дитині якщо ваш педіатр недоступний або ви в іншій області. Пост на фб МОЗ:  https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/373208231500066  Гугл-диск: https://docs.google.com/document/d/1qhxHsuMxnOJ0G3RiOToiGlqKM0gKiBAis3k39ExCARQ/edit 

• Дитина щойно хворіла. Коли робити щеплення? Пост на фб МОЗ: https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/387290983425124  Гугл-документ: https://drive.google.com/drive/u/0/folders/1IbsFZtcZRrOdnKCv5wq6z1OEt7j8OYZB 

• Експлейнери по хворобах, від яких захищає вакцинація https://drive.google.com/drive/u/0/folders/1_UG-rd1Q8USU_d_Fjuvw9odv215bTToN

• В Україні дозволили одночасно вводити вакцини проти COVID-19 та вакцини проти інших інфекційних хвороб дітям від 12 років та дорослим. Пост на фб МОЗ: https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/pfbid0y4NiphdL8on8BCySFsz6egHBH1quu78qBzWg9bS9LsBxvTDiieNw2FvgyTa5sGNy l Гугл-документ: https://docs.google.com/document/d/1ms9gvzIQbrhZVaZwzkSCo6_Y8mfiqLI-GuuvN6MCzPw/edit  

• Чи можна вводити кілька вакцин одночасно. Пост на фб МОЗ: https://www.facebook.com/photo/?fbid=400058255481730&set=a.294419049378985 

• Чи можна робити щеплення дитині раніше, ніж вказано в Національному календарі щеплень? Рекомендації Федора Лапія, дитячого лікаря-інфекціоніста. Пост на фб МОЗ: https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/pfbid0ze5JhqLy7Pup8biA5jZ7zbiMNMb2syi1iZbWMprVEfAMhiMAarftRqkzEiUua9Ll  Гугл-документ: https://drive.google.com/drive/folders/16jtfx0wySfjVJEBNvOSk1hUf_yREwR0D  

• Історії, як вакцинують дітей з хронічними хворобами. Пост на фб МОЗ: https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/pfbid0pHnR6sptifzGhAnE1Zm1mv6Ed3nZgpss5Z5zXdShk42PbYMQv9BMJqPHPWGsprEql  Гугл-документ. Підводка: https://docs.google.com/document/d/1jzZoanHZ5nk0CZY4jIAM1yLh53H1UTbr79NxPRcQIlY/edit  Картинки: https://drive.google.com/drive/u/0/folders/12Y6r3WB1mGL1g_tjOU0KjiCccOU9OiAn 

 

Вакцинація дорослих:

 

•  Реліз «В Україні дозволили другу бустерну дозу від COVID-19 людям 60+ та людям із хронічними хворобами». Пост на фб МОЗ: https://www.facebook.com/photo/?fbid=419047036916185&set=a.2944190493789 Гугл-документ: https://docs.google.com/document/d/12MhS8LH1PEcZ41uySSC_LWg3QftRtyBKaS3cWW8ObQ4/edit  

• Що робити, якщо вчасно не отримали бустерну дозу від COVID-19. Пост на фб МОЗ: https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/pfbid034BDeZgNKgUc6TBg4yKuGQmHHsMkKWLUaSG9i2VRtV5gnvE2KzWArZYw2qHXwAvHUl  

• Історії вакцинації людей із хронічними хворобами. Пост на фб МОЗ: https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/pfbid02AhQzgjv24BxL7tP3pYgukL4ZAEk65ULxHNQ6QLvkmrj7Lo3hZgxbDBLXYjZHpGgcl  Гугл-документ: https://docs.google.com/document/d/1nP1cgov_06bJAX13jMxlO0IOK2_PhcCHNUd3inFp8dw/edit  

 

Відеоролики: 

 

• 1 - щеплення дітей, 6 - захист від COVID-19. Всі ролики мають статус Нацреклами https://drive.google.com/drive/u/1/folders/1nFeCk74-F4qgB36eGQmziY3wMdAnxJWV

• Як вакцинуються українці під час війни https://drive.google.com/drive/u/1/folders/1-yQfVJ9VgqIsahFJiZc5IafY_PV9NkES   

 

Аудіоролики: 

 

• Щеплення дітей та захист від COVID-19 https://drive.google.com/drive/u/1/folders/1f8aRTMyx9LgTaQICxn65lmfvJhu4VOF3 

 

 

Дуже цікава інформація надана сайтом "Освіта нова". Вона буде корисною як дітям, так і батькам.

 Правила інформаційної гігієни під час війни, або Як працює ворожа пропаганда

Під час війни надзвичайно важливо дотримуватись правил інформаційної гігієни, щоб не дати себе ошукати та вберегти психічне (а часом і фізичне) здоров’я. Де шукати правду, як відрізнити пропаганду та перевірити те, що транслюють ЗМІ й блогери? HappyMonday законспектував вебінар експертки з інформаційної гігієни Оксани Мороз, який відбувся на платформі онлайн-освіти Prometheus.

Де шукати правду під час війни

На жаль, в умовах війни класичної правди в усій її об’єктивності не існує. У мирний час журналісти перевіряють інформацію в кількох незалежних джерелах і з допомогою спеціальних інструментів, намагаються побачити все на власні очі, спілкуються з експертами й очевидцями, і таким чином ми отримуємо об’єктивну інформацію (якщо мова йде про якісну журналістику).

Тоді як в умовах війни перевірити бодай щось стає набагато важче. Здебільшого журналіст бере інформацію з офіційного джерела, якщо має змогу — перевіряє її чи бере коментар в експерта, ще й оцінює її доцільність, адже не кожна публікація є доречною у воєнний час. У підсумку ми можемо отримати фрагментарну інформацію, яка часто не дозволяє побачити загальну картину. Наприклад, журналісти, які зараз пишуть про ситуацію в Маріуполі, не можуть туди поїхати й детально з’ясувати, що конкретно відбувається. Тож замість робити власні висновки, діляться висновками тих, хто має якісь інсайди, але, ймовірно, теж не бачить ситуацію комплексно. І так майже в усьому. 

Це стосується не лише українських, а й закордонних джерел. Побутує думка, що як про щось сказали The New York Times чи Financial Times, то це обов’язково правда. Але не варто забувати, що в редакціях сидять живі люди, які можуть помилятися, не розуміти контекст новини, а то й відверто працювати на ворога. Перевірити правдивість інформації в іноземних джерелах людині, яка не є медійником, доволі важко. Спочатку потрібно зрозуміти, яке перед нами видання, чи це не жовта преса. Потім — зрозуміти, який перед нами журналіст, про що він пише, які його компетенції. Далі — зрозуміти сам текст іноземною мовою. Для цього потрібно знати мову з усіма її нюансами, щоб не потрапити в пастку неправильного перекладу й занадто вільних трактувань.

Не варто шукати правду й в анонімних чи альтернативних джерелах. Відійшовши від першого шоку, люди часом згадують, що не довіряють владі та медіа, і починають шукати інформацію в альтернативних джерелах. І часто знаходять там, де ворог її поклав — в анонімних телеграм-каналах чи в так званих «хороших росіян», яких ми так хочемо знайти. Тож нам їх спеціально й показують, аби передавати через них, зокрема, й дезінформацію та проштовхувати кремлівські наративи. 

Звідки брати надійну інформацію

Насамперед — із білого списку українських медіа. Це медіа, які протягом доволі довгого періоду (мінімум рік) дають об’єктивну інформацію, дотримуються журналістських стандартів і не розміщують проплачені матеріали, які видають за редакторські. За даними Інституту масової інформації, таких «білих» медіа в Україні зараз десять: Суспільне, Громадське, Ліга, Українська правда, Укрінформ, Радіо Свобода, Дзеркало тижня, НВ, Еспресо, Бабель.

Жодне з них не є святим, особливо в поточних умовах, коли журналісти роблять титанічну роботу, втомлюються і можуть банально помилятися. Щоб отримувати дійсно об’єктивну інформацію, з цього переліку варто вибрати бодай 2-3 медіа. 

Важливий момент: не в усіх медіа (навіть із білого списку) є військова експертиза. Якщо вас цікавить фокусна аналітика, а не просто новини, то ось чотири видання, чиї команди знаються на військовій справі та глибше аналізують події на фронті: Тексти, Мілітарний портал, Новинарня, Цензор.нет.

Як працює ворожа пропаганда та фейки

Методи пропаганди не змінилися з часів Геббельса. Свого часу їх законспектували в методичку представники КДБ, а потім взяли на озброєння і пропагандисти сучасної росії. Скелет класичної пропаганди має 7 складових.

1. Знайти тріщину у суспільстві

Ворог шукає соціальні, економічні чи будь-які інші розбіжності та розкручує їх, щоб розтягнути людей по різні сторони й нацькувати одне на одного. За останні кілька місяців ми бачили багато таких прикладів. Це й мовне питання, і релігійне, і питання НАТО чи ставлення до переселенців — підходить будь-що актуальне, щодо чого в суспільстві існує принаймні дві думки. Тому в умовах активної стадії війни варто утриматись від обговорення питань, здатних розколоти й послабити суспільство, щоб не давати ворогу привід для викривлення ситуації на свою користь. 

2. Створити зухвалу брехню

Ворог вигадує настільки приголомшливу брехню, щоб ніхто й повірити не міг, що таке взагалі можна було вигадати. Згадайте фейки про біолабораторії з гусьми, які переносять чуму, або про те, як дітей у школах вчать вбивати снігурів, бо вони кольору російського прапора тощо. Подібні зухвалі вигадки повторюються величезну кількість разів із різних вуст та з різними аргументами. Коли чуєш таку брехню, то думаєш — ну хто в це може вірити? Але для того, щоб таки повірили, туди додають краплинку правди.

3. Додати трохи правди

Для більшої правдоподібності ворог поєднує правду з брехнею — наприклад, якийсь факт поєднується з його довільною інтерпретацією або суб’єктивними висновками.

У прикладі з біолабораторіями краплинкою правди було те що, в Україні біолабораторії дійсно є. Це факт, який свого часу визнали навіть США. Але ж це зовсім не ті біолабораторії, про які говорить російська пропаганда, і займаються вони геть іншим. Але російські пропагандисти постійно за цей факт чіпляються — мовляв, це правда, вони самі все визнали. І таких прикладів — хоч греблю гати. 

4. Ховати руки

Для нашого мозку вкрай важливо, з якого першоджерела ми отримуємо інформацію. Якщо ми знаємо, що першоджерело брехливе, нам буде дуже важко йому повірити. Це добре знають російські пропагандисти, тому активно створюють різноманітні канали для поширення вигідної для себе інформації: псевдоукраїнські сторінки в соцмережах, сайти-смітники, що маскуються під патріотичні медіа, анонімні телеграм-канали тощо. Вони не виглядають як російські, але транслюють меседжі, потрібні російській пропаганді. 

5. Залучати корисних ідіотів

Корисними ідіотами є ті, хто бездумно сприймає кремлівські меседжі та просуває їх серед цільової аудиторії. За це душа болить найбільше. Бо російські пропагандисти використовують здебільшого людей, які захищають нібито свої інтереси, проте свідомо чи несвідомо транслюють те, що хоче росія. Інколи вони отримують за це гроші, а часом думають, що відстоюють власні погляди. Яскравий приклад ми бачили під час пандемії — наскільки росія своїми меседжами розколола суспільство та сформувала пул людей, які заперечували пандемію і все, що пов’язано з ковідом, транслюючи меседжі, що російська пропаганда нав’язувала всьому світові.

6. Заперечувати все 

Це найпростіший інструмент ворожої пропаганди — заперечувати все. З 2014 року путін стверджує, що російських військ в Україні немає. Але насправді все почалося ще задовго до 2014 року — заперечення всього поганого, що зробили росіяни, і возвеличення всього хорошого, що вони нібито зробили.

7. Грати в довгу

Росія веде тривалі кампанії з дезінформації та вкладає в них величезні ресурси протягом багатьох років. Розбудована нею система може довго не давати явних переваг, а ми не будемо бачити моментальних наслідків. Проте вона працює за системою накопичення. Візьмемо той приклад із біолабораторіями. Цей фейк з’явився ще у 2016 році — що біолабораторії травлять увесь світ і нібито ковід створили в Україні. Ніхто не міг зрозуміти, до чого це все, і тільки зараз, ми бачимо, навіщо цей фейк. Російська пропаганда має довгострокові стратегії та, на жаль, працює доволі непогано. 

Як створюються фейки

На скелет пропаганди росіяни нарощують м’ясо — фейки. Для створення фейку використовують доволі банальну інформацію, в яку легко повірити — нічого надприродного. Наприклад, у перші дні повномасштабного вторгнення, коли вороги активно ставили мітки, поширювалося й багато доволі реалістичних фейків, які мали відвертати увагу — як-от необхідність видаляти позначки фермерських господарств, які нібито й були мітками. Ґуґл спростував, Держспецзв’язок спростував, а люди й далі вірили й витрачали свій ресурс на те, що насправді не мало стосунку до міток.

У фейк легше повірити, коли він накладається на той міф чи думку, яка й так побутує у суспільстві. Наприклад, що мер міста — крадій. Щойно така інформація з’являється, вона екстраполюється на ті думки, які були в людей і до цього (мовляв, влада краде) і таким чином легше «заходить». Поширенню фейків, особливо у воєнний час, сприяє також прив’язка до місцевості. Якщо вкидається фейк, ніби в селі Лук’янівка їздять танки, то поширювати цю інформацію відразу кидаються всі, хто має стосунок до села — його жителі, їхні родичі, сусіди тощо, і цей фейк дуже швидко розповсюджується.

Але головне у створенні фейку — це багато разів його повторювати. Одну й ту саму інформацію з різних рупорів, з різними аргументами для різних аудиторій, щоб закріпити інформацію в голові в людей і створити «правильну», на думку російських пропагандистів, картинку. 

Три базові правила інформаційної гігієни

1. Перевіряйте інформацію

Сьогодні нас з усіх боків оточує купа інформації. Багато повідомлень, особливо в соцмережах, емоційно забарвлені та містять меседжі, які ви хочете або, навпаки, боїтесь почути — наприклад, про закінчення війни, ядерний удар тощо. Це сигнал, що таку інформацію потрібно перевірити більш прискіпливо. Запитання для перевірки:

• «Хто це сказав?»  
• «Цю інформацію підтвердили офіційні джерела?»  
• «Ця інформація є в медіа з білого списку?»  
• «Якщо інформації ніде немає, чому людина це поширює?»  

Джерелом таких емоційно забарвлених повідомлень зазвичай є ланцюжок із незрозумілих людей, який неможливо перевірити — сестра знайомого, у якої друг в СБУ, якому людина з розвідки сказала і т. д. і т. д. Але ж якщо це сказав хтось із СБУ, ця інформація має бути на офіційному сайті — тому що будь-яка інформація про загрозу людям обов’язково публікується в офіційних джерелах і в білому списку медіа. Якщо там цієї інформації немає, логічно спитати людину, яка поширює такі повідомлення, навіщо вона це робить. Якщо несвідомо, варто чемно її попередити, що вона поширює неперевірену інформацію і цим може працювати на ворога.

2. Не допомагайте ворогу

Це означає, зокрема, не працювати на розкол суспільства. Так, у нас не все ідеально, є дуже багато помилок, які потрібно буде врахувати на майбутнє. Але зараз не час виносити це в інформаційний простір. Бо будь-яка критика влади її послаблює, а росія тільки й чекає, щоб цим скористатися. 

Так само не варто не сіяти паніку, поширювати неперевірену інформацію, різноманітну зраду тощо. Ну і, звісно, не виступати з експертизою в тих питаннях, в яких ви не є експертом. От я не можу коментувати домовленості та перемовини, бо я не міжнародниця, не військова експертка й не учасниця перемовин. І більшість із вас так само ними не є. То чому ми виходимо в інформаційний простір і коментуємо те, в чому не розбираємось?

Коротке нагадування, як не допомагати ворогу:

• не критикувати владу;
• не хейтити своїх;
• не поширювати неперевірену інформацію;
• не поширювати паніку;
• не поширювати зраду;
• не поширювати сумніви.

3. Дбайте про свою безпеку в соцмережах

Безпека в соцмережах зараз дуже важлива, бо саме звідти ми беремо велику кількість інформації. Базові правила:

• перш ніж взаємодіяти з інформацією (вподобати, поширити, коментувати) —  перевіряйте її;
• якщо з інформацією взаємодіють боти — перевіряйте її особливо ретельно;
• проводьте аудит підписок автора сумнівної інформації;
• додавайте когось у друзі тільки після перевірки, не додавайте в друзі ботів.

Додатково звертаю увагу: все, з чим ми взаємодіємо в соцмережах, формує нашу інформаційну бульбашку, а всі наші дії — не лише репости, а й лайки чи коментарі —  тільки допомагають розповсюджувати інформацію. Тому якщо ви бачите фейк і хочете про нього повідомити, то йти пояснювати це в коментарі — погана ідея, бо таким чином ви поширюєте пост далі. Краще зробити скрін і написати на своїй сторінці, чому ця інформація некоректна.

Чи варто слухати росіян під час війни

Чи є «хороші росіяни» серед російських блогерів та ЗМІ?

Коротка відповідь — ні, їх просто не існує. За всіма росіянами, яких ми звикли вважати хорошими, я стежу не один рік і добре пам’ятаю, що вони говорили про Крим, як підігравали путіну в багатьох питаннях. Так, ліберальні блогери й ЗМІ — це не соловйови чи скабєєви, вони не будуть поширювати вигадки про біолабораторії. Може навіть скластися враження, що вони нас підтримують, але в найважливіших питаннях вони робитимуть акцент на тому, що вигідно росії. 

Візьмемо до прикладу «Медузу» — ліберальне медіа, що виступає проти війни і яке в самій росії придушують. Зверніть увагу, як вони подають інформацію: війна у них називається «спецоперацією», у сюжетах про обстріл колони під Маріуполем не вказано, хто її обстріляв… Вони ніби й за Україну, але подають інформацію так, аби їхня аудиторія не отримала чітких відповідей на свої запитання. Ці напівтони якраз і створюють вигідну для російської пропаганди картинку. 

Чи варто слухати й аналізувати ворожі новини? 

Якщо ви медійник і розумієте, як усе працює — так. Якщо ви не медійник — категорично ні. Дослідження показують, що людина, яка отримує інформацію з різних, зокрема й протилежних джерел, аби краще розібратися, і людина, яка взагалі не стежить за новинами, однаково не орієнтуються в інформаційному просторі. Нещодавно Христо Грозєв (журналіст-розслідувач, керівник видання Bellingcat — прим. ред.) в інтерв’ю розказав, як подивився російські новини й попри розуміння, що це все брехня, все одно засумнівався та взявся перевіряти інформацію — чи раптом правда. А якщо ви не Христо Грозєв, у вас немає стільки досвіду й інструментів для аналітики? Як швидко ви повірите в те, що показують рашисти? На жаль, я знаю дуже багато людей, які намагалися розібратися, а в підсумку повністю підпали під вплив російської пропаганди. 

Чи варто спілкуватися з людьми, затуманеними російською пропагандою, та пояснювати їм, що насправді відбувається?

Якщо маєте міцні нерви, час і можливість — однозначно так. Це не дасть результат ні сьогодні, ні завтра. Але якщо ви правильно підберете аргументи, це породить сумніви. Вони вам про це ніколи не скажуть, але крапля за краплею будуть рухатися в потрібному Україні напрямку. 

Зараз на росіян, за моїми спостереженнями, найкраще працюють меседжі, що стосуються холодильника (я їх так називаю). Тобто все те, що зачіпає їхні майбутні втрати, погіршення умов життя, наслідки санкцій тощо. Це може спрацювати, бо вони вже відчувають згубні наслідки цієї війни. А от говорити їм у лоб про смерті, руйнування, відповідальність навряд чи спрацює, бо не зачіпає їх особисто й іде всупереч тому, що говорить їм пропаганда. Подібне спілкування — це така собі партизанська війна: невдячна, довга, але й вона дає свої результати.

Джерело:  osvitanova.com.ua