Допомога, що надається дітям, які потрапили в складні життєві обставини

 

Складні життєві обставини – обставини, спричинені інвалідністю, віком, станом здоров’я, соціальним становищем (сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім’ї, малозабезпеченість), життєвими звичками і способом життя, внаслідок яких особа частково або повністю не має (не набула або втратила) здатності чи можливості самостійно піклуватися про особисте (сімейне) життя та брати участь у суспільному житті.

Протягом життя сімʼї стикаються з різними випробуваннями. Нажаль, не кожна родина в змозі самостійно вирішити труднощі, які виникають на їхньому шляху.

Сім’я, що перебуває у складних життєвих обставинах – це сім’я, яка втратила свої виховні можливості через виникнення таких умов, що порушують нормальну життєдіяльність одного або кількох членів сім’ї, наслідки яких вони не можуть подолати самостійно.

Причини виникнення складних життєвих обставин:

·      жорстоке поводження з дитиною (недбале ставлення до дитини, її бездоглядність, в тому числі залишення дитини в небезпеці, насильство),

·      насильство в сім’ї, експлуатація дитини, втягування її у жебрацтво або протиправну діяльність, заохочення дитини до споживання алкоголю, наркотичних речовин;

·      залишення дитини без батьківського піклування внаслідок розладу здоров’я батьків, осіб, які їх замінюють, направлення їх на довготривале стаціонарне лікування чи реабілітацію, зникнення батьків, осіб, які їх замінюють, без вісти, їхнє ув’язнення, постійна зміна проживання сім’ї, що призводить до погіршення стану здоров’я дитини, смерть батьків;

·      проживання сім’ї у непридатних для життя умовах, тривалий конфлікт у родині;

·      прояви девіантної поведінки дитини (асоціальної, кримінальної, аморальної, аутодеструктивної – суїцидальної);

·      перебування дитини в екстремальній життєвій ситуації (в зоні міжетнічних чи міжрелігійних конфліктів, аварій, катастроф, збройних конфліктів) тощо. (Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» №4523-ІV від 15.03.2012).

В існуючих нині в Україні соціально-економічних умовах значна кількість українських сімей потребує соціального захисту і допомоги, які тією чи іншою мірою надаються державними та громадськими організаціями й базуються на відповідній нормативно-правовій базі. Робота соціального працівника вимагає міжвідомчої співпраці, формування в кожному окремому випадку команди з представників різних підрозділів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадськості для вирішення ключових проблем клієнта.

Соціальна робота з сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах, є одним з пріоритетних напрямів діяльності  соціально – психологічної служби школи.

В зазначеному напрямку роботи одним з найголовніших чинників є раннє виявлення сімей, які потребують сторонньої допомоги, з метою профілактики сімейного неблагополуччя, своєчасного виявлення проблем та надання відповідної якісної допомоги.

Для раннього виявлення сімей, які потребують сторонньої допомоги наша школа тісно співпрацює з службою в справах дітей, надає контакти служб, установ, закладів, до яких необхідно звернутися по відповідну допомогу та про умови отримання соціальних послуг.

Проводиться психологічна діагностика, спрямована на виявлення соціально-психологічних характеристик особистості.

 Надаються консультацій з питань психологічного здоров’я та поліпшення взаємин  з оточуючими.

 Обговорюються проблеми та надаються поради з розв’язання соціальних та психологічних проблем.

 Сприяємо в запобіганні виникненню непорозумінь та конфліктів між членами сім’ї, батьками, дітьми, вчителями.

Проводиться психологічна корекція та реабілітація.

 Виявляємо та сприяємо розвитку різнобічних інтересів дитини.

Проводиться просвітницька робота щодо всебічного гармонійного розвитку дитини; особливостей розвитку сім’ї та сімейних стосунків.

Навчаємо  батьків ефективним методам виховання, мобілізації власних ресурсів сім’ї для вирішення проблем надалі.

 Допомагаємо батькам у розв’язанні конфліктних ситуацій.

Допомагаємо  в оздоровленні, сприяємо в отриманні державних соціальних допомог, надаємо грошову допомогу дітям – сиротам на придбання необхідних речей.

Виконуємо роль посередника в наданні гуманітарної допомоги тощо.

 

Ми підготували для вас поради, які допоможуть впоратись з критичними ситуаціями. 

1. Необхідно усвідомити, що подібні ситуації вже траплялися з людством. Які б важкі ситуації не відбувалися у світі, люди завжди виходили з них більш загартованими й сильнішими. 

2. Цінуйте все, що маєте. Ставтеся з повагою до вашого майна, адже в такій ситуації вони ваша головна перевага. 

3. Підтримуйте близьких і трансформуйте позитивні думки. Ваші рідні, а особливо літнього віку, у такий період дуже вразливі й потребують вашої підтримки, не залишайте їх на самоті й заряджайте тільки позитивними емоціями. 

4. Сприймайте труднощі не як проблему, а як можливість реорганізації вашого життя. Особливо зараз, під час карантинних обмежень, варто зайнятися саморозвитком, тим паче, в інтернеті для цього існує багато можливостей. 

5. Не жалійтеся, а переходьте до дій, які допоможуть покращити ситуацію. 

6. Вчіться на помилках, щоб у майбутньому запобігати подібним ситуаціям.

до уваги батьків

«Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе та зміцнюєш людську гідність»

 В. О. Сухомлинський

 Ваша дитина копіює Вас в усьому: у словах, вчинках, поведінці. Таким чином дитина пізнає світ, навколишню реальність. Дитина вчиться відпочивати, працювати, реагувати на ті чи інші життєві ситуації. Саме тому вкрай важливо кожному дорослому пам'ятати, що своєю позитивною поведінкою, добрими вчинками, шанобливим ставленням до оточуючих, дотриманням правил поведінки, суспільної моралі та правил техніки безпеки ми закладаємо не тільки майбутнє нашої дитини, але й суспільства в цілому. Все залежить від нас самих. Благородність виховується благородністю. Добро породжує добро!

Коли дитина бачить, що батьки завжди вимикають все газове та електрообладнання, виходячи з приміщення, своєчасно ремонтують пошкоджені розетки, вимикачі та інші електроприлади, слідкують за тим, щоб балкони та сходові клітини в під'їзді не були захаращені, паркують свій автомобіль таким чином, щоб він не стояв на пожежному гідранті та не перешкоджав проїзду іншим автомобілям, у тому числі й спеціальному транспорту служб швидкого реагування, у неї формуються корисні звички та позитивний світогляд. Таким чином, батьки, які завжди готові допомогти ближньому, дбають про власну безпеку та безпеку оточуючих, можуть бути впевненими, що їхня дитина вчинятиме так само, а відповідно забезпечить власну безпеку і собі, і своїм дітям в майбутньому. Ваша звичка позитивно, по-доброму реагувати на оточуючий світ, дотримуватися правил безпеки життя, як наслідок, буде чудовим прикладом також і для інших людей.

Що таке підлітковий вік і як не втратити контакт з власною дитиною

Батьки чекають підліткового віку своїх дітей, як чогось дуже страшного. Ми часто чуємо: «Моя дитина вже нечемна, а що буде у підлітковому віці?!» Батьки розуміють, що буде важко, але як саме буде, як довго і як себе поводити в той період з підлітком – забороняти все чи дозволяти все, постараюсь розгорнуто розповісти. 

Сьогодні підлітковий вік став «раннім»: з 9-11 років до 15-17. Цей час вважається віковою кризою, необхідною для нормального становлення особистості.

Щоб краще зрозуміти, що переживають наші діти в цьому віці, розпочнемо із біологічних змін в організмі, які корелюють із психологічними чинниками. У підлітків відбувається глобальна перебудова організму, окостеніння кісткового апарату відбувається швидше, ніж м’язовий розвиток організму. Розвиваються серцеві м’язи і судини, але невідповідно і нерівномірно. Через це, коли посилюється діяльність залоз внутрішньої секреції, відбувається тимчасовий розлад кровообігу, підвищення артеріального тиску та напруження серцевої діяльності. Це спричиняє дратівливість, сонливість та швидку втомлюваність.

Основними змінами в підлітковому організмі, звичайно, є статеве дозрівання. З’являється статевий потяг, зазвичай неусвідомлений. У цей період діти мають отримувати від батьків підтримку. Батьки ж мають визнавати, що їхня дитина – окрема особистість. Про статеве дозрівання потрібно спілкуватися, готувати дитину до біологічних змін в організмі, до змін в зовнішності. Можна купити і книжку на цю тему, але якщо ми хочемо мати довірливі стосунки із власною дитиною, то з нею варто говорити.

Якщо ваша дитина у шість років питає, що таке «секс», а ви відповідаєте, що «ти ще маленький і потрібно підрости», повірте, дитина знайде відповідь деінде. Не впевнена, що ця відповідь буде вірною чи коректною. До того ж ви точно можете втратити контакт і довіру. І наступного разу, коли ви самі захочете поговорити зі своєю дитиною, то чи захоче вона вас слухати, а головне – почути?

У підлітковому віці батьки вже не є авторитетом. Тож сказати, що так не треба робити, бо не треба, для дитини не підходить, бо вона аналізує ваші дії, слова та вчинки.

Про психологічні особливості підлітків. Ми любимо наших дітей, тож часто хочемо їх обнімати і цілувати, але у відповідь часто отримуємо опір. Це не означає, що ваш рідний підліток вас не любить, він просто не усвідомлює свої потяги. Тож не потрібно дивуватися чи звинувачувати підлітка у відсутності любові. Діти можуть проявляти свою любов по-іншому. Особливо це стосується старшого підліткового віку – 13-16 років. Коли дитина захоче, то сама підійде і обійме.

Ви помітили, що ваш підліток, якщо не щодня, але щотижня змінює свою думку, інтереси, потреби і бажання. Впевнена, це вас дратує: то ліпити хоче, то на гурток танців захотів, то біологом хоче стати, то вже передумав і придумав, що стане військовим. Це нормально, бо у підлітковому віці дитина починає активно себе шукати. Ми, дорослі, не завжди знаємо, чого хочемо, то що говорити про дітей? Варто ставитись до цього терпляче та старатись спрямувати, але не все вирішувати за нього, а ще гірше – заставляти.

Для підлітка важливо мати власний простір, свої секрети і особисте життя – особливо це стосується старшого підліткового віку (13-17 років). На дверях появляється табличка «відчинено/зачинено», підлітки дратуються, чому ви без стуку заходите у їхню кімнату, вони не хочуть, щоб ви слухали їхні розмови з друзями. І це також норма. У цьому віці провідною діяльністю є міжособистісне спілкування. Зазвичай підлітки не хочуть, щоби дорослі знали про їхні пікантні розмови з друзями, обговорення симпатій, бажань і фантазій. Якщо ваша дитина стала закритою або грубою, не бийте одразу на сполох, а поспостерігайте. Зазвичай це стандартна поведінка для підлітка, а не прояв суїцидальних нахили.

Ви сильно любите свою дитину і, звичайно, стараєтесь відгородити її від проблем і помилок. Але щоб діти чогось навчились і подорослішали, вони мають робити помилки і вміти їх або вирішувати, або приймати. Щоб дитина не відчувала себе «лузером», батьки мають ділитися свої досвідом падінь та злетів. Адже не помиляється лише той, який нічого не робить.

Часто діти не вміють програвати. Звісно, ми хочемо, щоб наші діти були переможцями, але якщо дитина не буде вміти програвати, їй буде складно емоційно. Тож треба навчити дитину програвати, щоб вона навчилась вигравати. Щоб програш ставав стимулом до перемоги, а не просто здатися і більше не намагатися.

І на кінець декілька основних правил, як спілкуватися та як себе вести із дитиною-підлітком:

1.                      Чим більше заборон, тим більший опір. Це не означає вседозволеності, але більше свободи не завадить. Найголовніше – це ваша довіра. Коли дитина відчуває від вас довіру, тоді й вона у відповідь буде старатися цю довіру виправдати.

2.                      Нудні та довгі повчання не принесуть потрібного результату. Це сприймається негативно. Спробуйте спокійно та терпеливо вислухати дитину, не перебиваючи. Коли вона виговориться чи навіть викричиться, зробіть паузу на 30-40 секунд і тоді висловіть свою думку щодо ситуації/проблеми. Спробуйте знаходити компроміс.

3.                      З розумінням та співчутливістю відносьтесь до підліткових проблем. Це вам здається, що це дитячі проблеми, а для них це весь світ.

4.                      Не порівнюйте дітей ні з ким. Це дуже ображає дитину, впливає на її самооцінку, яка лише формується.

5.                      Будьте послідовними. Не змінюйте правила. Якщо ви дозволяєте протягом дня пограти в комп’ютерні ігри одну годину, в інший день чомусь дозволите дві, а згодом насварите дитину, бо вона грала дві години, то зробите тільки гірше. Якщо ж ви зробили виняток лише сьогодні, то дитині це потрібно пояснити: «Сьогодні я тобі дозволяю пограти дві години, бо ти зробив домашнє завдання/помив посуд/поскладав у кімнаті/поїхав зі мною на дачу тощо».

правова освіта в позаурочний час та робота з батьками

Правова освіта та виховання в нашій школі є одним із пріоритетних напрямів у роботі вчителів. При цьому їх робота базується на правових нормах, принципах гуманізму та демократизму. З метою досягнення позитивного результату педагогічний колектив застосовує комплексну систему, що поєднує в собі оптимальний вибір змісту, форм, методів, принципів, шляхів та засобів їх реалізації.

Усю роботу педагогічного колективу можна розділити на  правову освіту дітей та батьків та зв’язки з громадськістю.

Педагогічний колектив нашої школи добре розуміє, що будь-яка робота повинна мати систему, логічність і поступовість. Для того, щоб результативно організувати профілактичну роботу з дітьми, необхідно знати про них якомога більше, починаючи від морального клімату у сім’ї й закінчуючи захопленнями та мріями дитини. Поведінка підлітка в суспільстві часто залежить від того, у якій сім’ї виховується дитина, які моральні та соціальні пріоритети має родина.

Робота учителів з батьками – вагомий аспект у вихованні підростаючого покоління.

Протягом року класні керівники та класоводи відвідують учнівські сім’ї вдома. Результати спостережень заносять до «Журналу відвідування», з якого можна довідатися про психологічний та моральний клімат сім’ї, про культурні та духовні цінності, якими живе родина. На основі звітів класних керівників та актів обстежень ЗВР складає та поповнює банк даних сімей певних категорій, в тому числі неблагополучних сімей, сімей, де проживають діти, схильні до правопорушень, тривожні діти, неповних сімей та ін. Адже саме у таких сім’ях найчастіше виникають проблеми у вихованні дітей. З батьками проводяться індивідуальні бесіди як класними керівниками, так і адміністрацією школи. Така форма роботи є ефективною у тому плані, що батьки йдуть на відвертість при індивідуальному спілкуванні й діляться проблемами, які виникають у вихованні дітей. А якщо є відвертість, то легше дати конкретну пораду.

На батьківських зборах, на засіданнях батьківського лекторію, який відбувається двічі на семестр, розглядаються питання та проблеми, що є актуальними для кожної сім’ї, що хвилюють усіх батьків. Так, зокрема, у цьому навчальному році були розробленні рекомендацій для батьків щодо профілактики та запобігання правопорушень, пияцтва, наркоманії та тютюнопаління серед підлітків (батьківський всеобуч), створений стенд «Пам’ятка батькам від дитини», «Дії дитини в небезпечних ситуаціях», батьківські збори «Профілактика шкідливих звичок школярів у сім’ї», відбулося опрацювання нормативних документів щодо профілактики насильства у сім’ї (нове в законодавстві), про порядок розгляду звернень з приводу здійсненого насильства над неповнолітнім або можливості реальної загрози його здійснення та ін.