правове виховання

Україна – національна демократична й правова держава. Але існує ряд соціально-економічних і правових проблем, які, на жаль, розвиваються разом з країною. Процес цей надзвичайно складний і багатогранний. У життя наше приходять нові поняття і прагнення, які не всі можуть адекватно сприйняти і реалізувати. Це породжує зневіру, бездуховність, схиляння перед чужим і наносним, втрату своїх історичних культурних і духовних цінностей.

У суспільстві це викликає занепокоєння й стимулює процес пошуку шляхів для виходу із ситуації, що складається.

Одним словом, як говорив апостол Павло, треба виховувати людину, для якої духовність і законослухняність «вище від усякого начальства і влади, і сили, і панування…».

Серед актуальних проблем, що їх висунуло сьогодення України перед педагогами, гостро постала проблема правової освіти та виховання дітей і молоді як складова комплексної програми навчання і виховання національної системи освіти. Оновлення змісту освіти, впровадження нових пріоритетних напрямів, основних шляхів реформування, нових підходів, виховних систем, форм і методів навчання й виховання та пошуку шляхів засобів їх реалізації, як наголошується в «Державній національній програмі «Освіта». Україна ХХІ століття», — важлива ланка в реформуванні «освіти в Україні і передбачає приведення його у відповідність до сучасних потреб особи й суспільства».

Одним із аспектів усебічного розвитку особистості є висока правова культура. Адже не можна вважати фізично здорову людину гармонійно розвиненою, коли вона, маючи ґрунтовні знання, добре працюючи або навчаючись, порушує закони, права, нехтує обов’язками. Здатність людини розуміти правила співжиття й вимоги законів та відповідним чином поводитися не є вродженою, вона формується під впливом спеціальних виховних заходів, є наслідком спілкування з іншими людьми, участі в різних видах діяльності.

Правове виховання – виховна діяльність школи, сім’ї, правоохоронних органів, спрямована на виховання правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.

Необхідність організації правового виховання учнівської молоді зумовлена розбудовою Української держави, існування якої немислиме без відповідного рівня правової культури її громадян, інтенсивною трансформацією правової системи, необхідністю подолання правового нігілізму та правової неграмотності.

Соціально-економічна ситуація початку ХХІ ст. в суспільстві не сприяє формуванню належного морального середовища для виховання дітей і молоді. Несприятливе побутове оточення, функціональна неспроможність, важке матеріальне становище сімей, що породжує статус дітей соціальних сиріт – все це призводить до збільшення числа дітей і підлітків, поведінка яких виходить за межі моральних і правових норм. Швидко збільшується кількість підлітків, які не вчаться й не працюють, що веде до зростання дитячої злочинності. 

Метою правового виховання учнів є формування в них правової культури громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх прав та обов’язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України, з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватися й виконувати закріпленні в них вимоги, що виражають волю та інтереси народу, активної участі в управлінні державними справами, рішучої боротьби з порушниками законів.

Система правового виховання в Лубенській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів № 7 імені Героя України Віри Роїк базується на правових актах і документах, таких як Конституція України, Конвенція про права дитини, Декларація прав дитини, Кодекс про шлюб та сім’ю, Закон України «Про охорону дитинства», Указ Президента України «Про Національну програму правової освіти населення», Загальної Декларації прав людини, Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту й розвитку дітей, включає правоосвітню роботу та роботу щодо попередження правопорушень. Правоосвітня робота здійснюється під час уроків та в позаурочний час і охоплює як учнів, так і їхніх батьків, а також учителів.    

Метою правового виховання в школі є формування в кожного учня системи знань з питань основ держави та права, розвиток інтересу до цієї галузі, до її законодавчих та виконавчих органів; прищеплення навичок правосвідомої поведінки; формування потреб та вмінь активно захищати в установленому законом порядку свої права та законні інтереси інших осіб.

Завдання правової освіти та правового виховання в школі:

- сприяти становленню активної позиції учнів щодо реалізації прав і свободи людини;

- надати основні правові знання, сформувати мотивацію та вміння, необхідні для відповідальної участі молоді в громадському житті;

- створити умови для набуття учнями досвіду демократичної поведінки та конструктивної взаємодії.

Правова освіта – це система, розрахована на всіх учнів, а тому передбачені заходи з правового виховання   здійснюються згідно «Річного плану школи (розділ «Заходи по зміцненню ефективності превентивного  виховання»), «Плану роботи школи по попередженню правопорушень», «Плану роботи штабу по попередженню правопорушень», індивідуальних планів роботи вчителів-наставників,  планів класних керівників.

Форми й методи проведення профілактичної правовиховної роботи з учнями:

-  тематичні години спілкування;

- вечори та зустрічі з представниками правоохоронних органів;

- місячник і тиждень правової пропаганди;

- поновлення разом з учнями куточку правознавства;

- тренінги «За здоровий спосіб життя» (щовівторка);

- «круглі столи» для батьків «Спілкуємося й діємо»;

- оформлення виставок «Захистимо дитину»;

- ігри на знаннях основ правознавства «Сонячні промені»;

- написання рефератів «Ми за здоровий спосіб життя»;

- чергування по школі (робота «Екіпажів» - згідно плану  Учнівського самоврядування);

- допомога у навчанні (наставництво «Учень + учень»);

- кінолекторій «Конвенція ООН про права дитини» (1-9 класи);

- виступи «Вічні цінності очима молодих»;

- тренінги "Твої конституційні права";

- усний журнал "Державні символи України";

- зустрічі із лікарем-наркологом, психологами, гінекологом, венерологом;

- проведення спеціальних уроків з вивчення Конституції України;

- робота батьківського активу;

- вивчення системного курсу «Основи правознавства» (9 клас), захист рефератів з правової тематики.

Мотивація

Мотивація до навчання учнів в початковій школі.

Ні для кого не секрет, що ми з Вами різні. У нас різні можливості, фінансовий статус, цілі, бажання і освіта. Ми по-різному сприймаємо одні й ті ж речі, а часом маємо і різну систему цінностей. Нас всіх об'єднує бажання до розвитку і поліпшенню якості свого життя.З цією метою ми шукаємо нові можливості, отримуємо додаткову освіту, вчимося успішної комунікації з людьми. Своїм дітям ми прагнемо передати найкращі можливості і дати найкращу і сучасну освіту.

Але що робити, якщо дитина не хоче вчитися, розвиватися, прагнути бути успішним? Що робити, коли навчання йде більше «з під палки», ніж в здоровому руслі розвитку і природного мотивації?

На ці питання є кілька простих порад.

Мотивація до навчання запрограмована в нас від природи: отримане знання або заволодіння новим вмінням винагороджується виплеском гормонів щастя. Навчання може перейти в одержимість, тому дуже важлива правильне дозування стимуляції. Якщо дитина не знає точно, чи зможе вона зробити завдання, і, тим не менш, справляється з роботою, ступінь відчуття успіху найвища. І, звичайно ж, мотивація до навчання у школяра стає дуже сильною. А от якщо очікуваної винагороди або похвали не відбувається або ставляться завищені вимоги, система підвищення мотивації за допомогою винагороди зникає. Те ж саме відбувається, якщо успіх стає чимось само собою зрозумілим. І в цьому випадку сформувати у школяра бажання вчитися буде практично неможливо.

Напевно, ви помічали це явище у своєї дитини: перший раз, зумівши правильно розкласти картинки, кубики або конструктор він був дуже гордий собою, а на четвертий – п’ятий раз, залишався, абсолютно спокійний. Це і є мотивація до навчання з наукової точки зору. І зароджується вона зовсім не в школі, а набагато раніше – ще в дитячому віці в домашніх умовах. Саме батьки розвивають в дитині бажання осягати нове і формують у нього бажання вчитися. Багато хто з нас при вихованні дітей вибирають різні способи посилення мотивації до пізнання. У кожного з цих способів в залежності від стилю виховання різні результати, в кожному з них є позитивні і негативні сторони але, найголовніше, це стимулює нас батьків до самовдосконалення протягом усього життя.

Шкільні успіхи і невдачі – це не показник виключно розумового розвитку та здібностей школяра. Шкільна успішність, скоріше, це сума умінь, навичок, знань і бажання вчитися. Дитині, яка не зацікавлена у навчанні, дуже складно отримати знання та зуміти їх застосувати на практиці. Відсутність мотивації до навчання часто веде до стійкої неуспішності та інтелектуальної пасивності. Неуспішність, в свою чергу, веде до відхилень у поведінці.

Щорічно у більшості учнів прагнення до досягнень у навчанні та мотивація до навчання знижується. Причому якщо раніше в таку категорію дітей потрапляли, в основному, підлітки – у зв’язку з перехідним періодом – то тепер неухильно знижується мотивація до навчання навіть у учнів  початкової школи.

Як же сформувати у школяра бажання вчитися? Як зробити так, щоб у нього не пропадав внутрішній стимул пізнавати нове, незалежно від того, скільки зусиль треба буде для цього докласти? Як сформувати мотивацію до навчання у школяра, який вважає, що вчитися в школі нудно?

Одна з основних проблем сучасної педагогіки – відсутність бажання та інтересу дітей вчитися, отримувати знання. В одних дітей мотивація  до навчального процесу зникає з перших днів навчання, в інших – втрачається з часом. Чому це відбувається, хто винен і в чому причини давайте розберемося разом. В інтернеті, та й книжкових магазинах є велика різноманітність видань на цю тему, та й у кожного батька є своя думка з цього приводу. Однак питання залишається актуальним і донині в багатьох сім’ях. Деякі батьки пропонують ставити в приклад сьогоднішніх успішних людей, олігархів, лякають роботою двірника і вантажника, а хтось упевнений, що інтерес дитини до навчання залежить від педагогічних працівників, тим самим перекладаючи з себе відповідальність на плечі школи. Інші ж пропонують радикальні способи вирішення цього питання: карати за погані оцінки, позбавляти комп’ютера, планшетів, телефону, прогулянок, спілкування з друзями за кожну оцінку нижче 4, серед таких батьків зустрічаються і ті, хто вдається до старих перевірених методів, як ремінь.

Виправданість таких методів формування мотивації до навчання у школяра ми зараз розбирати не будемо. Думок багато, і як говоритися кожен має право на цю думку. Але мета даного виступу запропонувати всім батькам поглянути на питання мотивації до навчання у школяра з інших сторін.

Велика кількість людей зупиняється на шляху до своєї мети саме тому, що їм ніхто вчасно не сказав: «Я вірю в тебе, у тебе все вийде!»

Головна помилка, якої припускається абсолютна більшість батьків – невірно розставлені пріоритети. Коли дитину лають за погані оцінки, її метою в навчанні стає отримання високого бала будь-якою ціною. Те ж саме відбувається, коли мама й тато «підігрівають» бажання вчитися грошовими винагородами за кожен високий результат. При такому стані речей діти навчаються, щоб БАТЬКИ були задоволені, щоб ОТРИМАТИ ВИНАГОРОДУ.

Основне завдання початкової школи – забезпечити комплексний підхід. Тобто зробити так, аби діти змогли використовувати набуті в школі знання, вміння та навички у практичному житті.

 Рушійною силою, яка призведе до заданої мети, є інтерес до знань, бажання їх здобувати, старанність і працьовитість, цілеспрямованість, самодисципліна.

Якщо дитина хоче пізнавати світ, прагне до нових знань, їй подобається те, чим вона займається, навчальний процес ніколи не стане для неї обтяжливим або нудним. Саме такий вид мотивації мають застосовувати батьки у вихованні дитини.

Жага знань у дітей велика від природи. Щоб зберегти цю цінну якість на все життя, батькам потрібно заздалегідь підготувати дитину до школи, познайомити з правилами шкільного навчання і розпорядку й сформувати позитивне ставлення до процесу отримання знань.

Як це зробити?

1. Розвивати здібності до навчання та навички саморозвитку. Тобто, дитину потрібно вчити в першу чергу не наукам, а навичкам самостійного вивчення матеріалу – вмінню знаходити, запам’ятовувати, застосовувати знання.

2. Вчити не зупинятися на досягнутому, не пасувати перед труднощами.

3. Підтримувати у складних ситуаціях, хвалити за результати й докладені зусилля, цікавитися справами дітей – для них це дуже важливо, особливо в момент, коли вони тільки вчаться бути самостійними.

4. Давати дітям навантаження з урахуванням особливостей розвитку в даному віці. Занадто високі вимоги або їх відсутність блокують дитячу ініціативу, бажання вчитися.

5. Розвивати самостійність, працьовитість. Дитина має знати, що її оцінки, знання, успіхи та поразки цілком залежать від неї самої, від її старанності й докладених зусиль.

Формування спонукання дитини до свідомого навчання означає не лише закласти в голову дитини готову мету і мотиви, але і створити такі умови, у яких дитині захочеться вчитися:

Помилка чи невдача часто справляє позитивний ефект на подальшу діяльність дитини: спонукає її докладати більше зусиль, сприяє набуттю досвіду.

Але невдача може й негативно вплинути на мотивацію до діяльності. Часто дитина не наважується розпочати чи продовжити діяльність, бо боїться припуститися помилки та зазнати невдачі. Такий стиль поведінки особливо характерний для дітей, які прагнуть у своїй діяльності уникнути невдачі. Вони хворобливо сприймають кожну поразку чи промах, вважаючи ( й часто цілком безпідставно), що невдача – це свідчення їх безпорадності й відсутності здібностей.

Дуже важливо сприймати свої невдачі та помилки як необхідний компонент навчання й розвитку. Слід усвідомити, що аналізуючи причини невдач і працюючи на своїми помилками, ми можемо допомогти дитині вдосконалити свої здібності.

Так чим же ми можемо допомогти дитині?

1) З’ясувати, що є причиною низької мотивації.

2) Застосовувати відповідно до причини корекційні заходи.

3) Контролювати процес навчання і враховувати індивідуальні особливості дитини.

Такі рекомендації стосуються здебільшого учнів початкових класів. Але якщо і в середній школі дитина не сформувала у себе навички навчальної діяльності, то важливо пройти знову весь шлях формування навчальних навичок. Іноді дитина не вміє працювати з текстом – вчіть виділяти головну думку, переказувати. Якщо дитина не може сісти за уроки вчасно – привчайте до самоконтролю.

Які рекомендації для учнів середньої школи?

1) Важливо створювати для дитини зону розвитку.

2) Об’єктивно оцінювати зроблену роботу батьками і вчителями.

3) Дуже важливим моментом у навчальній мотивації є адекватна самооцінка дитини. Діти з заниженою самооцінкою недооцінюють свої можливості і знижують навчальну мотивацію, діти із завищеною самооцінкою адекватно не бачать межі своїх здібностей.

4) Важливо не забувати хвалити дитину за гарне навчання.

5) Важливим компонентом є контакт з дитиною і атмосфера довіри.

6) Не очікуйте негайних змін. Можуть бути падіння, «топтання» на місці. Але якщо послідовно і систематично працювати над питанням підвищення навчальної мотивації дитини, то неодмінно буде зліт!

Ми розуміємо, на скільки важлива є мотивація у житті дитини і як вона потім впливає на все подальше життя. Саме батьки відіграють велику роль у вихованні цієї якості. Все в наших руках.