Навчання вдома: практичні поради для батьків від психологині Світлани Ройз

Школа безпеки

 В Україні та Європі кожна п’ята дитина зазнала бодай однієї форми сексуального насильства офлайн. У 70–80% цих випадків агресором є людина, яку дитина добре знає (близький родич, друзі родини, тренери тощо).

«Нереальний» та анонімний, Інтернет – ще небезпечніше місце. Наприклад, 17,6 % дітей готові зустрітися з онлайн-незнайомцями в реальному житті. Відтак, за останній рік 1 з 4 дітей (23,5%) зіткнулися бодай із однією з форм сексуального насильства онлайн.

Але чи не найбільше нас в Українському фонді «Благополуччя дітей» турбує те, що майже половина дітей НЕ поділилися ситуацією насильства, що з ними трапилася в мережі. А переважна більшість тих, хто поділилися (77,6%), розповіли друзям і подругам. Тільки третина розповіла дорослим: батькам, старшим сестрам чи братам, іншим довіреним людям.

Про що це говорить нам, тямущим, усвідомленим дорослим?

• По-перше, наш дорослий обов’язок – зосередитися на попередженні.
• По-друге, ми повинні виховувати дітей в культурі безпеки – демонструвати її своїм прикладом, навчати правил безпечної поведінки та вчити розпізнавати ризики відповідно до віку.
• По-третє, діти мають нам довіряти – і у наших руках побудувати ці довірливі взаємини з ними та вчасно прийти на допомогу, якщо вона потрібна.

Ви батьки? Ви освітяни? Не чекайте, поки це зробить хтось інший. Навчимо дітей захищатися разом!

https://childfund.org.ua/diialnist/shkola-bezpeki-tyam

 

 

Профілактика булінгу та кібербулінгу в учнівському середовищі

Категорія: STOP БУЛІНГ

---

     Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного. Останніми роками визнано поширення в освітній практиці такого явища, як шкільний булінг. Це соціальна проблема всього світу протягом останніх ста років, однак вона ще й досі не вивчена. Перші публікації в Україні з’явилися 2005 р.

     Булінг (bullying, від анг. bully - хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

    Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

     Як свідчить практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:

• систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
• задирство;
• фізичні і психічні приниження;
• різного виду знущання;
• бойкот та ігнорування;
• псування особистих речей та ін. 

     Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній «винахід» - кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.

     Кібербулінг  - це жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити дитину, в яких використовуються інформаційно-комунікаційні засоби: мобільні телефони, електронна пошта, соціальні мережі тощо.

     Дослідники пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу:

1-ша група - прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження;

2-га група - прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених.

     Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:

• переслідувач (булі);
• жертва;
• спостерігач.

     У сучасній науці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булі та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний процес.

     Ось як визначає типові риси учнів, схильних ставати булі, норвезький психолог Д. Ольвеус:

• вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;
• вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);
• вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
• якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших. 

     Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:

• вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;
• вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасній мають низьку самоповагу;
• вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
• вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;
• якщо це хлопчики, вони можуть бути фізичнослабшими за своїх ровесників. 

     Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо.

     Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини, скільки на її місці в групі. Ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами і їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких випадках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.

     Говорячи про спостерігачів (ким би вони не були), учені відзначають такі їх типові характерні риси, як відчуття провини і відчуття власного безсилля.

     Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин.

     Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що якщо хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (стусани, поштовхи тощо), то дівчатка більш охоче користуються такими формами тиску, як поширення пліток, виключення з кола спілкування.

 

Шкільний булінг — явище системне й комплексне 

 

     Тому, до  профілактики цього явища безперечно долучаються учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи.

  Інформація для учасників освітнього процесу.

Шановні учні, батьки, вчителі. У кожного із нас протягом життя виникають певні труднощі. Особливо складно пережити такі моменти дітям та підліткам. Саме для допомоги дітям та батькам у нашій школі працює скринька довіри. 

Ще ви можете особисто звернутися за допомогою до наших фахівців:

заступник директора з навчально- виховної роботи Дмитренко Ольга Володимирівна 

+38(099)2223403

соціальний педагог Сабадаш Світлана Юріївна

+38(050)2940180

Ще надаємо телефони гарячих ліній:

 

Поради батькам щодо безпечного використання мережі Інтернет

Інтернет – це така ж реалія нашого життя, як телефон або телевізор. Далеко не всі батьки нашої гімназії усвідомлюють, наскільки важливу роль відіграє Інтернет в житті їхніх дітей. Варто прийти до розуміння, що батьки учнів несуть таку ж відповідальність за поведінку своїх дітей в Інтернеті, як і на вулиці. Інакше діти можуть зіткнутися із цілком реальними негативними результатами віртуального спілкування. Через те, пропонуємо батькам ознайомитися з актуальною інформацією, для збереження здоров’я дітей.

5 простих правил для батьків

• Підвищуйте власну комп'ютерну та інтернет-обізнаність.
• Опановуйте Інтернет разом із дитиною.
• Станьте другом дитині у соціальній мережі, або попросіть близьких знайомих зробити це.
• Встановіть «Батьківський контроль». Регулярно оновлюйте антивірус.
• Створіть територію безпечного Інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів.

Що роблять в онлайні підлітки
Підлітки завантажують музику, використовують обмін миттєвими повідомленнями, електронну пошту та грають в онлайнові ігри. Вони активно використовують пошукові сервери для знаходження інформації в Internet. Більшість підлітків відвідували чат-кімнати, і багато з них брали участь у дорослих або приватних чатах.

Цікаві цифри, факти, події (за матеріалами наукових досліджень)
78% українських дітей старше 6 років користуються Інтернетом;
24% батьків не знають про те, що їхні діти виходять в Інтернет через мобільні телефони;
9% батьків не підозрюють, що їхні діти виходять в Інтернет через мобільні телефони батьків;
8% батьків не знають, що їхні діти відвідують Інтернет-клуби;
27% дітей зізналися, що в Інтернеті з ними контактували незнайомці, третина з них пішли на контакт;
28% висилали фото віртуальним знайомим;
7% ділилися в Інтернеті інформацією про сім’ю.

Про інтернет-залежність
Підтримання здорового балансу між засобами розваг та іншими видами діяльності в житті дітей було завжди проблемою для батьків. Internet зробив це завдання ще більш складним. Можливості, які надає Internet для спілкування та онлайнових ігор, означають, що багато дітей і підлітків втрачають відчуття часу, знаходячись в онлайні. Ось кілька порад, як можна допомогти вашим дітям встановити здоровий баланс між використанням Internet та іншими видами діяльності

• У розмові з дитиною, в якої є ознаки інтернет-залежності, важливо не протиставляти інтернету реальне життя, а показати, як вони можуть доповнювати одне одного! Ваша дитина безмірно захоплена іграми-стрілялками? Чудово, запропонуйте їй стати сильним героєм не тільки на екрані мобільного телефону або монітора, а насправді зайнятися спортом, навчитися прийомам самооборони тощо. Сходіть разом у спортзал, зіграйте в підходящу спортивну гру.
• Важливо правильно використати властиву кожній дитині рису – цікавість! Добре знаючи свою дитину, ви обов'язково знайдете в навколишньому світі речі, які її неодмінно зацікавлять.
• Розробіть правила використання Інтернету. Постарайтеся встановити такі часові обмеження на роботу в Інтернеті, щоб у дитини залишався час для інших занять і, головне, для фізичної активності. Комп'ютер краще розміщати не в дитячій кімнаті, а в кімнаті для дорослих. Тоді у вас буде більше можливостей слідкувати за тим, що дитина на ньому робить.
• Обов'язково проаналізуйте свою поведінку – чи не занадто багато часу Ви проводите в Інтернеті? Адже діти прагнуть брати приклад зі своїх батьків.

Норми, визначені Міністерством охорони здоров’я України — час використання комп’ютера протягом тижня:

• 6 років — 30-45 хвилин;
• 7-11 років — 2 години, але не більше 1 години на добу;
• 12-14 років — 2,5 години, але не більше 1 години на добу;
• 15-16 років — 7 годин, але не більше 1 години на добу.

Шановні колеги пропоную вебінар та новий урок про "Попередження впливу шкідливого контенту в Інтернеті" для учнів 6-8 класів

 http://s7582194.sendpul.se/views/ua/Mjk5NzI1/416214cdcc2da3968d8a228b31104b3a/h/a7c33995db88606585546f83211fba5d

 Видеофільм "Час зупенити насильство!" 

 Дати людині щастя улюбленої праці – 

означає допомогти їй знайти серед безлічі доріг ту,

 на якій найяскравіше розкриваються індивідуальні

 творчі сили і здібності її особистості

Василь Сухомлинський

                  В умовах реформування системи освіти в Україні особливої ваги набуває проблема, пов’язана з прагненням сучасної молоді знайти місце рівноправного партнера у суспільних процесах, які протікають швидко і вимагають від них одночасно високого рівня загальної підготовки й ґрунтовних знань в обраній сфері професійної діяльності. У сучасному суспільстві молодь не може успішно реалізувати свої соціально-професійні орієнтації без сприяння інститутів системи освіти. Такі заклади не тільки транслюють підростаючому поколінню обсяг знань і передають спеціальні вміння, а також і формують життєві орієнтації, установи та трудові навички, зокрема – вибір майбутньої професії, продовження освіти й професійну підготовку. Таким чином, одним із пріоритетних завдань сучасної системи освіти є організація роботи з учнівською молоддю щодо усвідомленого професійного самовизначення. Профорієнтація – не просто рішення. Це ланцюжок рішень, процес, що відбирає кілька років, а то й десятиліть. Оскільки мета школи – підготувати учнів до дорослого життя, профорієнтація має  сформувати  у дитини самоусвідомлення та навички, що згодом допоможуть зробити правильний вибір.

  презентація