Користуватися інтернетом нині можуть не лише дорослі, а й діти. «Всесвітня павутина» допомагає хлопцям та дівчатам навчатися, спілкуватися з друзями, стежити за різними подіями і розважатися. Але крім користі, мережа Інтернет несе й реальні загрози, з якими дитина часто не може самотужки впоратися. Так що таке «кібербулінг» та «кібергрумінг» та як їм протидіяти:

Кібербулінг – це  цькування, образи чи погрози, які лунають на адресу дитини за допомогою засобів електронної комунікації (повідомлення у соціальних мережах, миттєві повідомлення, електронні листи, СМС).

Кібергрумінг, або онлайн-грумінг – це вид сексуального насильства проти дітей в інтернеті. Шахраї реєструються в соцмережах під виглядом підлітків, «входять» у довіру до своїх ровесників, щоби отримати від них інтимні фото чи відео, а потім шантажують, аби здобути ще відвертіші матеріали, гроші чи взагалі змусити до особистих зустрічей в офлайні.

Хоча булінг (цькування) та кібербулінг часто між собою пов’язані, але від останнього залишається цифровий слід – записи, які можуть стати доказами для припинення цькування чи покарання кібербулера.  Люди, які стали жертвами будь-якої форми насильства, включаючи булінг, кібербулінг чи кібергрумінг, мають право на справедливість та притягнення кривдника до відповідальності.

Відповідно до статей 2, 6 Закону України „Про захист суспільної моралі” виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються. А виробництво та обіг у будь-якій формі продукції еротичного характеру та продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, дозволяються виключно за умови дотримання обмежень, встановлених законодавством. Зокрема, забороняються виробництво та розповсюдження продукції, яка:
●пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України;
● пропагує фашизм та неофашизм;
● принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою;
● пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь;
● принижує особистість, є проявом знущання з фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;
● пропагує невігластво, неповагу до батьків;
● пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.

Що ж робити, якщо ви стали жертвою кібербулінгу чи кібергрумінгу?

1.    Зберегти свідчення факту кібербулінгу.
2.    Видалити сторінку із соціальних мереж.
3.    Звернутися до правоохоронних органів.
4.    Якщо є зміни поведінкового та емоційного стану – звернутися до психолога.

Збережені свідчення – листування, коментарі, відеоматеріали стануть вашими доказами у справі, яку відкриють правоохоронні органи. І тоді агресора можуть покарати: відповідно до зазначеного закону, накладуть штраф або призначать громадські роботи.

А ще, всі особи, які стали жертвами чи свідками кібербулінгу, можуть звернутися за допомогою:

 

● Національна дитяча «гаряча» лінія:  0 800 500 225  або  116 111 (безкоштовно з усіх мобільних).
● Національна поліція України – 102;
● Контакт-центр безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103;
● Освітній омбудсмен – 03058, м. Київ, відділення поштового зв’язку 58, а/с 48, телефон: 095 143-87-26, email: ez@eo.gov.ua

 

 

              Щорічно 29 січня відзначають річницю бою під Крутами, знову і знову повертаючись до бою між українськими військовими курсантами та військами червоної армії під командуванням капітана Муравйова під Крутами.

                     29 січня 1918 року на залізничній платформі в Крутах до 520 українських вояків і студентів з 16 кулеметами та однією гарматою дали бій росіянам, які мали десятикратну перевагу в живій силі, бронепотягах та артилерії.

                           Бій під Крутами тривав близько шести годин, у ньому загинули від 70 до 100 бійців з української сторони. Втрати більшовицьких військ тоді сягнули 300 людей. Українці затримали росіян на чотири дні, що дало змогу укласти Берестейський мирний договір

                                                                                                (Брест-Литовський мирний договір).

                     Яким був 1918 рік в історії України, що насправді сталося того дня та чому протягом понад ста років після бою крутян згадують у межах трагічного наративу, в ефірі Українського радіо розповів науковий співробітник Інституту історії України НАН України Віталій Скальський.

Як відбувався бій

          За словами Скальського, у середині грудня розпочався наступ більшовицьких військ в Україну, який вони вели в основному через Харків. З Харкова на Київ більшовики рухались через Полтаву, а залізнична лінія "Київ-Москва", де і є станція Крути, розглядалась більшовиками, як допоміжна. Там діяли невеликі загони більшовицьких матросів, а основний напрямок був під Полтавою.

          Військове керівництво України ухвалило рішення, що основні українські військові сили мають піти також під Полтаву.

         "Гайдамацький кіш Слобідської України та інші добровольчі загони вели бої там. А на чернігівський напрямок, на Крути, під Бахмач було відправлено допоміжні сили. Це були в основному загони, сформовані з юнаків Київської військової школи імені Богдана Хмельницького. Юнаки – це не молоді хлопці, це слухачі цієї школи. Це люди з військовою освітою, які знайомі зі зброєю, які знають, як стріляти й що таке військова дисципліна. І фактично весь тягар бою, який стався 29 січня, винесли саме вони", – розповів Скальський.

         У цьому загоні юнаків був ще і студентський курінь. Туди записалися добровольці, студенти й випускники, активісти молодіжних організацій, в тому числі й декілька гімназистів старших класів з різних навчальних закладів Києва. Саме вони потім стали жертвами розстрілу.