БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ НА
ТЕМУ:
„МИ ВІДПОВІДАЛЬНІ ЗА
СВОЇ ВЧИНКИ ПЕРЕД ДІТЬМИ”
План:
1. Відповідальність та її компоненти.
2. Завдання 1.
3. П’ять принципів відповідальності.
4. Відповідальність та свобода.
5. Завдання 2.
„Відповідальність—Безвідповідальність”.
6. Права, свобода, відповідальність.
Ваша власна поведінка
— найвирішальніша річ. Ви думаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею
розмовляєте чи наказуєте їй. Ви виховуєте і в кожну мить вашого життя, навіть
тоді, коли вас немає вдома.
А.С. Макаренко
„Життя прожити не
поле перейти” — свідчить народна мудрість. На кожному кроці життя трапляються
різні ситуації, як ті, що були заплановані самою людиною, а є й
непередбачувані. Але у кожній ситуації треба брати відповідальність за свої
вчинки, поведінку та навіть слова.
Відповідальність —
відображення ставлення суб’єкта до різних сторін навколишньої дійсності.
Бути відповідальним —
це означає усвідомлено думати наперед та намагатися передбачити, до чого може
призвести той чи інший вибір.
У психологічній
літературі відповідальність тісно пов’язують з відношенням людини до дійсності
(„локус контроль” І.Роттер). Згідно даного підходу, багато людей бачить свої
негаразди у інших людях, долі, випадку, обставинах, то це люди екстернали
(переважають зовнішні показники), чи навпаки, причини всіх подій, які
відбуваються у їхньому житті вони покладають на себе, то це інтернали
(переважають внутрішні показники).
Якщо Ви хочете
дізнатися, який у вас тип особистості — екстернальний чи інтернальний, Ви може
звернутися до соціального педагога, психолога та пройти даний тест.
Основними мотивами
відповідальної поведінки особистості є: суспільні (відповідально відноситися до
будь-яких доручень), морального самостверджування (задоволення від пов’язане з
„добрими справами”) та самореалізації (реалізувався як фахівець).
Компоненти
відповідальності:
1. емоційний компонент — переживання
(неспокій, стурбованість, тривога, докори сумління тощо), бажання допомогти
іншим, почуття радості та задоволення за зроблені позитивні вчинки, емпатія
(співчуття, співпереживання).
2. пізнавальний компонент — розуміння самого
предмета відповідальності, поглиблення знань про норми і правила відповідальної
поведінки, знання законодавчої бази про шляхи реалізації відповідальності.
3. практичний компонент — вміння брати
відповідальність на себе (виявляти ініціативу, доводити розпочату справу до
логічного завершення).
Завдання №1. Визначте, які з перелічених якостей
особистості найяскравіше характеризують відповідальність? (Батькам роздаються
аркуші з переліком якосте, які відносяться до відповідальної особистості).
A. Виконання зобов’язань, обіцянок.
B. Чесність.
C. Відвертість.
D. Пунктуальність.
E. Старанність.
F. Ініціативність.
G. Принциповість.
H. Толерантність.
I. Самодисциплінованість.
J. Терплячість.
K. Витримка.
L. Наполегливість.
M. Громадянська свідомість, активність.
N. Самостійність.
O. Співпереживання.
P. _______________________________________________
(інші якості —
допишіть)
Обговорення з
батьками:
1. Які якості повинні переважати у
відповідальної особистості?
2. Чи Ви всі дотримуєтесь тих якостей, які
були Вами зазначені? Якщо ні то чому? Що
Вам заважає?
3. Перегляньте, ще раз ці якості і зазначте
вже для себе, які якості є саме у Вашої дитини. Чи співпадають вони з Вашим
уявленням про відповідальну людину?
4. Чи впливає бажання бути відповідальним на
Ваше зростання фізичне, духовне,
розумове та соціальне?
Однією з ознак
духовного зростання є цілеспрямована поведінка. Зріла людина обдумує свої
рішення і керується добрими намірами у своїх вчинках
П’ять принципів
відповідальності дорослої зрілої людини.
1. Я несу відповідальність за все, що роблю.
2. Я несу відповідальність за виконання
своїх функціональних обов’язків (для дитини — навчання, дорослого — робота).
3. Я несу відповідальність за своє шанобливе
та чуйне ставлення до інших людей.
4. Я несу відповідальність за своє рідне
місто, державу та планету на якій живу.
5. Я несу відповідальність за дбайливе
ставлення до навколишнього середовища.
Зріла свобода
передбачає відповідальність за прийняті рішення, по-перше, перед самим собою,
по-друге, перед іншими людьми.
Людина, що керується
лише свободою дій і за які не несе ніякої відповідальності, здається, що вона
може:
— швидко досягти результатів;
— не мати наслідків за свої вчинки;
— вважати свої дії як належні та законні.
Це є проявами
незрілої свободи, яка призводить до різних обмежень, прийняття невірних рішень,
навіть може зашкодити іншим.
Найчастіше, діти під
словом „свобода” розуміють вседозволеність, безвідповідальність.
Завдання 2.
„Відповідальність—безвідповідальність”.
(Батьки отримують
аркуші паперу із твердженнями та ситуаціями.)
Зараз Вам потрібно
відмітити твердження, яке Ви вважаєте відповідальним, а яке безвідповідальним
по відношенню до Вашої дитини. А потім порівняємо як відповіли Ви, а як Ваша
дитина.
Твердження, ситуації Відповідальність Безвідповідальність
1. Я піду з тобою до кінотеатру у
наступну середу.
2. Ти вважаєш, що цей вчинок
зміцнить нашу дружбу?
3. Треба добре вчитися, щоб в
майбутньому стати професіоналом.
4. Я виконаю поставлене завдання до
наступного понеділка.
5. Я поважаю твою думку, але у мене
є своє бачення даних подій.
6. Ви догоджаєте іншим людям.
7. Ви отримуєте задоволення від
справ, якими вам доводиться займатися кожен день.
8. Я не виконаю це завдання, бо не
маю на це часу.
9. Я забов'яний виконувати цей
комплекс фізичних вправ, щоб підтримувати своє здоров'я в належному стані.
10. Я ніколи не смічу, тому що я хочу
щоб місто було чистим.
Дійсно, ми з вами
повинні критично ставитись до вчинків школярів, наших дітей, майбутнього покоління.
Адже, як писав В.О. Сухомлинський «Уся справа в одній дуже важливій
закономірності виховання. Якщо людину вчать добре — вчать уміло, розумно,
наполегливо, вимогливо, в результаті буде добро Вчать зла (дуже рідко, але
буває й таке), в результаті буде зло. Не вчать ні добра, ні зла — все одно буде
зло, бо людина народжується істотою, здатною стати людиною, але не готовою людиною».
Кожна дитина повинна
знати свої права обов’язки та відповідати за свої вчинки перед самим собою та
перед іншими людьми (дорослими та однолітками).
(Батьки отримують
інформаційний аркуш „Права та обов’язки учня”, з якими вони повинні самостійно
ознайомитися).
Обговоріть їх ще раз
із своїми дітьми вдома. Особливо потрібно Вам наголосити на обов’язках, які
покладені на дитину-учня.
Учні мають право:
Обирати форми
навчання, профілі, індивідуальні програми, спрямовані на розвиток особи,
талантів і розумових та фізичних здібностей в їх найповнішому обсязі.
Користуватися
навчально-виробничою, науковою, матеріально-технічною, культурно-спортивною, побутовою,
оздоровчою базою школи.
Доступ до інформації
в усіх галузях знань і професійної підготовки.
Брати участь у
науково-дослідній, експериментальній, конструкторській та інших видах
науково-практичної діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах.
Особисто або через
своїх представників брати участь у шкільному самоврядуванні.
Брати участь в обговоренні
і вносити власні пропозиції щодо організації навчально-виробничого процесу і
дозвілля, побуту, оздоровлення учнів.
Брати участь у
добровільних творчих студіях, клубах, гуртках, групах за інтересами,
самодіяльних об'єднаннях.
Користуватися послугами
закладів охорони здоров'я, засобами лікування, профілактики захворювань та
боротьби з хворобами і недоїданням.
Вільно висловлювати
погляди з усіх питань, що стосуються учнівського колективу.
Користуватися благами
соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування.
На захист від
будь-яких форм експлуатації, насилля (психологічного, фізичного, расового,
релігійного) від однолітків, батьків, опікунів, педагогічних працівників,
дорослих, які порушують права або принижують їхню честь, гідність.
На безпечні і
нешкідливі умови навчання та праці.
Незалежно від статі,
мови, релігії, національного, етнічного чи соціального положення, майнового
стану, стану здоров'я, місця народження учня, його батьків або його опікуна
користуватись при захисті правами, передбаченими Конвенцією ООН про права
дитини.
Учні зобов'язані:
• відвідувати школу кожен день;
• виконувати вимоги Статуту школи, правила
внутрішнього розпорядку, дотримуватись діючого законодавства України,
моральних, етичних норм співжиття;
• систематично і глибоко оволодівати знаннями,
практичними навичками, професійною майстерністю, підвищувати свій
загальнокультурний рівень;
• бережливо ставитись до шкільного та суспільного
майна;
• дбати про власну гігієну, зовнішній вигляд, загальний
стан здоров'я.
А закінчити наше
засідання батьківських зборів хотілося б такими словами «Стежки й дороги нашого
чудового саду, який зветься оточуючим світом, такі легкі, такі зручні, зустрічі
на них такі цікаві, якщо тільки «вихідні дані» вибрані вами безпомилково. І ці
зустрічі нехай приносять задоволення як Вам так й Вашим дітям і намагайтеся
завжди пам’ятати про відповідальність та
свободу за свої вчинки.
Отже, самі знаходьте
для себе правильні рішення, прагніть, аби всі вони йшли прямо від серця».
Порада на завершення
Любіть ваших дітей та
приділяйте їм більше уваги!!!
ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ ВІД
ДИТИНИ
25 дитячих прохань
не
розбещуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не обов’язково
надавати мені все, що я вимагаю. Я просто випробовую вас;
не
бійтесь бути вимогливими зі мною. Я надаю перевагу саме такому підходу. Це
дозволяє мені визначатись;
не
покладайтесь на силу у стосунках зі мною. Це привчить мене до того, що зважати
слід лише на силу. Я відгукнусь з більшою готовністю на ваші ініціативи;
не будьте
непослідовними. Це збиває мене з пантелику і змушує вперто намагатися у всіх
випадках залишити останнє слово за собою;
не
давайте обіцянок, яких ви не зможете виконати – це похитне мою віру у вас;
не
піддавайтесь на мої провокації, коли я кажу або роблю щось тільки для того, щоб
роздратувати вас. А то надалі я намагатимуся досягти ще більших перемог;
не
засмучуйтесь занадто від моїх слів: «Я вас ненавиджу». Я не це маю на увазі. Я
просто хочу, щоб ви пошкодували за тим, що мені зробили;
не змушуйте
мене почувати себе меншим, ніж я є насправді. Я відіграюся над вами за те,
ставши «плаксою»;
не
робіть для мене і за мене те, що я у змозі зробити сам: я використовуватиму вас
як обслугу;
не
дозволяйте моїм «поганим звичкам» притягувати до мене надмірну частку вашої
уваги. Це тільки надихне мене на їх продовження;
не
нарікайте на мене у присутності сторонніх людей. Я зверну більше уваги на ваше
зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно віч-на-віч;
не
намагайтеся обговорювати мою поведінку у самий розпал конфлікту. За деякими
об’єктивними причинами мій слух притупляється в цю мить, а бажання
співпрацювати з вами зникає. Буде нормально, якщо ви зробите якість кроки, але
давайте поговоримо про це пізніше;
не
намагайтеся читати мені нотації. Ви будете здивовані, дізнавшись, що я чудово
розумію, що таке «добре» і «погано»;
не
змушуйте мені відчувати, що мої провини – смертельний гріх: я повинен навчитися
робити помилки без відчуття, ніби я ні на що не придатний;
не
вимагайте від мене пояснень, навіщо я це зробив: я інколи сам не розумію, чому
чиню так, а не інакше;
не
піддавайте надто великому іспитові мою чесність: заляканий, я легко
перетворююся на брехуна;
не
забувайте, що я люблю експериментувати: саме так я пізнаю світ, тому, будь ласка,
змиріться з цим;
не
захищайте мене від наслідків моїх власних помилок: я вчуся на власному досвіді;
не
намагайтеся здихатися мене, коли я ставлю відверті запитання: якщо ви не будете
давати на них відповіді, я шукатиму інформацію «на стороні»;
ніколи
не натякайте, що ви – досконалі і безгрішні: це дає мені відчуття марності
спроб зрівнятися з вами;
нехай
мої страхи не викликають у вас надмірного хвилювання, інакше я буду лякатися ще
більше: покажіть мені, що таке мужність;
не
забувайте, що я не можу успішно розвиватися без розуміння і підбадьорювання,
але похвала, коли вона чесно отримана, іноді все ж забувається, а прочуханка,
здається, ніколи.
Ставтеся до мене так,
як ви ставитися до своїх друзів. Тоді я також стану вашим другом.
Я вчуся, наслідуючи
приклади, а не під впливом критики.
І, крім того, я вас
так сильно люблю. Будь ласка, ставтеся до мене з такою ж любов’ю.
ПОЧУЙТЕ СЕРЦЕМ ГОЛОС
ВАШОЇ ДИТИНИ
Окрім
їжі, дайте мені теплосердечність, безпечний спокій і вашу любов.
Дозвольте
втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.
Дозвольте
у міру моїх сил сідати, соватись, ставати, ходити, бігати, лазити, стрибати.
Не
кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую «забагато», «задовго», «часто».
Дозвольте
мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати,
шукати і досліджувати.
Не
карайте мене, коли я і так переживаю через невдачу, сама ж бо невдача є вже
карою для мене.
Говоріть
до мене очима, серцем, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені
зрозумілі.
Нехай
довкола мене живуть гарні, ніжні і лагідні люди.
Нехай
тут панує мир – передумова мого розвитку.
У вашій
хаті відпустіть мені у власність один куточок, частину вашої уваги і вашого
часу.
Навчіть
мене розуміти і відчувати красу, тішитися і радіти з усього, хоча б і
найбільшої дурнички.
Підтримуйте
і заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю сотню помилок.
Будьте
терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.
Надайте
і мені частину відповідальності, вимріяну до моїх сил і моїх можливостей.
Навчіть
мене брати участь у забавах, заняттях, у праці.
Зробіть
так, щоб я відчував свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах
родини і школи.
Будьте
до мене доброзичливими, лояльними, щоб я навчився так само віддячувати іншим
людям.
Покажіть,
як дотримуватися обіцянки і даного слова.
Нехай
ніколи не боятимуся втратити вашу любов.
Не
кидайте мені ваших острахів і переляків.
Допоможіть
мені потроху перемагати біль, марні забаганки, тішитися майбутніми радощами.
Навчіть
мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся; не боятися вашого гніву, коли він
справедливий і виправданий.
СІМ БАТЬКІВСЬКИХ
ЗАПОВІДЕЙ
1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона
Божа.
2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо
вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху.
3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою,
якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.
4. Запам'ятайте: найголовніший ваш обов'язок
– розуміти й втішати. Ви – не суддя, не приклад для наслідування, а людина, на
грудях якої можна виплакатись і у п’ять, і в п’ятдесят років.
5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось
зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.
6. Усвідомте: для дитини зроблено замало,
якщо зроблено не все.
7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали
життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.
ДОРОГІ ДІТИ
Ваші батьки
звертаються, до вас з колективним листом своїх прагнень
1. Співпрацюйте з нами. Не намагайтеся бути
інфантильнішими, ніж це є насправді, розігруючи безпомічність і нерозуміння.
Простягніть нам руку допомоги і дайте зрозуміти, що ми можемо рости разом і що
можемо на вас розраховувати.
2. Пам'ятайте, що серйозне навчання означає
серйозну справу.
3. Ми не завжди були батьками, а стали ними
після вашого народження. Тому наш батьківський досвід дорівнює вашому віку. Як
батьки, ми – ваші ровесники і не менше потребуємо допомоги й підтримки. Від нас
залежить, якими ви станете, але і від вас залежить – якими батьками ми будемо.
4. Ми намагаємося зводити до мінімуму наші
вимоги і якомога менше казати «ти мусиш». Але і ви розвивайте в собі
відповідальність і, не чекаючи наших вимог, самі запропонуйте: «Давай я
зроблю...»
5. Пам'ятайте, ми (дорослі) не менше за вас
помиляємося, й інколи самі є безсилими. Будьте великодушні і вибачайте, якщо
іноді ми не на висоті.
6. Дуже хочеться, щоб ви не ображали нас
своєю неуважністю. «Дякую» - це такий стимул!
7. Намагайтеся дотримуватися наших правил,
навіть якщо не зовсім розумієте їх. Іноді ми справді знаємо, що краще.
8. Не варто завжди чекати від нас
відповідей. Спробуйте самостійно проаналізувати і зрозуміти питання. Розуміння
суті питання важливіше за знання відповіді.
9. Пам'ятайте, що нас втішає ваш інтерес до
нашої діяльності. Дорослі не завжди консервативні, і ви зможете перейняти
чимало з того, що ми робимо.
10. Спробуйте любити нас навіть тоді, коли ми
помиляємося. Батьки – не Боги і ангели, хоча і намагаються, щоб їх саме так
сприймали.
11. Не варто механічно наслідувати нас. Не
копіюйте нас, підходьте до цієї справи творчо, будьте самими собою.
12. Намагайтеся ставитися до нас, як до рівних.
Батьки аж ніяк не раби своїх дітей. І ми так само – за справедливість.
13. Нам також потрібен відпочинок. Поважайте
наших друзів, як ми шануємо ваших. Наші дії можуть здаватися вам безглуздими,
але ми маємо на них повне право.
14. Наш дім належить нам УСІМ. Речі, звичайно,
не настільки важливі, як люди, але намагайтеся навчитися шанувати те, що люди
цінують.
15. Ми хочемо бачити вас молодшими партнерами нашої
сімейної фірми. Але не поводьтеся так, ніби ми вже на пенсії. Ми маємо право на
активну роль у компанії.
16. Учіться самостійно приймати рішення, а ми
будемо любити вас незалежно від того, правильні вони чи ні.
17. Ми ростемо і розвиваємося разом із вами.
Тож веслуймо разом і в одному напрямку, бо інакше наш сімейний човен може легко
перекинутися.
Р.S. МИ ЛЮБИМО ВАС!
Поради батькам як
оцінювати шкільні «успіхи» своїх дітей
З боку батьків у
стосунках зі своїми дітьми необхідно зменшувати хворобливість переживань дітей
з приводу невдач, допомагати їм емоційно переборювати ситуації, які пов'язані
зі шкільними оцінками. Похвала необхідна, але треба вказати на помилки,
недоліки, неточності.
Як ставитись до
шкільної оцінки в сім'ї? Як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало
на вашу дитину, а не пригнічувало її ще більше.
Правило 1:
заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два, ...десять...
Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «Постійте в
черевиках» своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може...
тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може... допомогти розібратись
у складній теоремі, а може... Пам'ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні
– все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути на гальма.
Правило 2: не
поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини «все й
одразу». Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому
навіть не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні
добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає «зубрилкою» і ненавидить
учення, школу, а може й ...вас
Правило 3: безмежна
любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її «успіхи» у школі. Вона відчуває
вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою в собі і подолати невдачі. А як же
ставитися до невдачі? Вона вас засмучує і... все.
Правило 4: не бийте
лежачого. «Двійка», а для когось і «четвірка» - достатнє покарання, тому
недоцільно двічі карати за одні й ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не
докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5: щоб
позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати той, якого ви найбільше хочете
позбавитися, і говоріть тільки про нього.
Правило 6: вибирайте
найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації тих шкільних
труднощів, котрі найзначніші для неї. Але якщо вас турбує, наприклад, швидкість
читання, не вимагайте одночасно і виразності, і переказу.
Правило 7: головне –
хваліть виконавця, а критикуйте невиконання. Дитина схильна будь-яку оцінку
сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах
допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.
Правило 8: найважче:
оцінка повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми,
а не тільки з державними нормами оцінювання та успіхами-неуспіхами сусідського
Івана.
Правило 9: не
скупіться на похвалу: будуючи стосунки з власною дитиною, не орієнтуйтеся
тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого немає за що похвалити.
Правило 10: виділіть
у морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, укорінюватися дитяча
віра в Себе і в успіх своїх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю потрібно
досить індивідуально, тактовно. Саме при такій оцінці в дитини нема ні ілюзії
повного успіху, ні відчуття повної невдачі.
Правило 11: ставте
перед дитиною найбільш конкретні та реальні цілі, і вона спробує їх досягти. Не
спокушайте дитину цілями, яких неможливо досягти.
Правило 12: не рвіть
останню нитку. Досить часто дорослі вимагають, щоб до занять улюбленою справою
(хобі) дитина виправила свою успішність у навчанні. У ряді випадків така
заборона має стимулюючий характер і справді спонукає дитину до навчання. Але
буває це тоді, коли справи з навчанням ще не дуже запущені і до нього ще є
інтерес. Якщо ж зацікавленості вже нема, а в дитини є хобі, сфера живого
інтересу, то треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це саме та
ниточка, за яку можна «витягнути» дитину до активного життя у навчанні.
Для того, щоб ці
правила виявились ефективними, необхідно їх об'єднати: дитина повинна бути не
об'єктом, а співучасником власної оцінки, її слід навчити самостійно оцінювати
свої досягнення. Уміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися
– головного засобу подолання труднощів у навчанні.
.png)
.jpg)
