до уваги батьків

«Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе та зміцнюєш людську гідність»

 В. О. Сухомлинський

 Ваша дитина копіює Вас в усьому: у словах, вчинках, поведінці. Таким чином дитина пізнає світ, навколишню реальність. Дитина вчиться відпочивати, працювати, реагувати на ті чи інші життєві ситуації. Саме тому вкрай важливо кожному дорослому пам'ятати, що своєю позитивною поведінкою, добрими вчинками, шанобливим ставленням до оточуючих, дотриманням правил поведінки, суспільної моралі та правил техніки безпеки ми закладаємо не тільки майбутнє нашої дитини, але й суспільства в цілому. Все залежить від нас самих. Благородність виховується благородністю. Добро породжує добро!

Коли дитина бачить, що батьки завжди вимикають все газове та електрообладнання, виходячи з приміщення, своєчасно ремонтують пошкоджені розетки, вимикачі та інші електроприлади, слідкують за тим, щоб балкони та сходові клітини в під'їзді не були захаращені, паркують свій автомобіль таким чином, щоб він не стояв на пожежному гідранті та не перешкоджав проїзду іншим автомобілям, у тому числі й спеціальному транспорту служб швидкого реагування, у неї формуються корисні звички та позитивний світогляд. Таким чином, батьки, які завжди готові допомогти ближньому, дбають про власну безпеку та безпеку оточуючих, можуть бути впевненими, що їхня дитина вчинятиме так само, а відповідно забезпечить власну безпеку і собі, і своїм дітям в майбутньому. Ваша звичка позитивно, по-доброму реагувати на оточуючий світ, дотримуватися правил безпеки життя, як наслідок, буде чудовим прикладом також і для інших людей.

Що таке підлітковий вік і як не втратити контакт з власною дитиною

Батьки чекають підліткового віку своїх дітей, як чогось дуже страшного. Ми часто чуємо: «Моя дитина вже нечемна, а що буде у підлітковому віці?!» Батьки розуміють, що буде важко, але як саме буде, як довго і як себе поводити в той період з підлітком – забороняти все чи дозволяти все, постараюсь розгорнуто розповісти. 

Сьогодні підлітковий вік став «раннім»: з 9-11 років до 15-17. Цей час вважається віковою кризою, необхідною для нормального становлення особистості.

Щоб краще зрозуміти, що переживають наші діти в цьому віці, розпочнемо із біологічних змін в організмі, які корелюють із психологічними чинниками. У підлітків відбувається глобальна перебудова організму, окостеніння кісткового апарату відбувається швидше, ніж м’язовий розвиток організму. Розвиваються серцеві м’язи і судини, але невідповідно і нерівномірно. Через це, коли посилюється діяльність залоз внутрішньої секреції, відбувається тимчасовий розлад кровообігу, підвищення артеріального тиску та напруження серцевої діяльності. Це спричиняє дратівливість, сонливість та швидку втомлюваність.

Основними змінами в підлітковому організмі, звичайно, є статеве дозрівання. З’являється статевий потяг, зазвичай неусвідомлений. У цей період діти мають отримувати від батьків підтримку. Батьки ж мають визнавати, що їхня дитина – окрема особистість. Про статеве дозрівання потрібно спілкуватися, готувати дитину до біологічних змін в організмі, до змін в зовнішності. Можна купити і книжку на цю тему, але якщо ми хочемо мати довірливі стосунки із власною дитиною, то з нею варто говорити.

Якщо ваша дитина у шість років питає, що таке «секс», а ви відповідаєте, що «ти ще маленький і потрібно підрости», повірте, дитина знайде відповідь деінде. Не впевнена, що ця відповідь буде вірною чи коректною. До того ж ви точно можете втратити контакт і довіру. І наступного разу, коли ви самі захочете поговорити зі своєю дитиною, то чи захоче вона вас слухати, а головне – почути?

У підлітковому віці батьки вже не є авторитетом. Тож сказати, що так не треба робити, бо не треба, для дитини не підходить, бо вона аналізує ваші дії, слова та вчинки.

Про психологічні особливості підлітків. Ми любимо наших дітей, тож часто хочемо їх обнімати і цілувати, але у відповідь часто отримуємо опір. Це не означає, що ваш рідний підліток вас не любить, він просто не усвідомлює свої потяги. Тож не потрібно дивуватися чи звинувачувати підлітка у відсутності любові. Діти можуть проявляти свою любов по-іншому. Особливо це стосується старшого підліткового віку – 13-16 років. Коли дитина захоче, то сама підійде і обійме.

Ви помітили, що ваш підліток, якщо не щодня, але щотижня змінює свою думку, інтереси, потреби і бажання. Впевнена, це вас дратує: то ліпити хоче, то на гурток танців захотів, то біологом хоче стати, то вже передумав і придумав, що стане військовим. Це нормально, бо у підлітковому віці дитина починає активно себе шукати. Ми, дорослі, не завжди знаємо, чого хочемо, то що говорити про дітей? Варто ставитись до цього терпляче та старатись спрямувати, але не все вирішувати за нього, а ще гірше – заставляти.

Для підлітка важливо мати власний простір, свої секрети і особисте життя – особливо це стосується старшого підліткового віку (13-17 років). На дверях появляється табличка «відчинено/зачинено», підлітки дратуються, чому ви без стуку заходите у їхню кімнату, вони не хочуть, щоб ви слухали їхні розмови з друзями. І це також норма. У цьому віці провідною діяльністю є міжособистісне спілкування. Зазвичай підлітки не хочуть, щоби дорослі знали про їхні пікантні розмови з друзями, обговорення симпатій, бажань і фантазій. Якщо ваша дитина стала закритою або грубою, не бийте одразу на сполох, а поспостерігайте. Зазвичай це стандартна поведінка для підлітка, а не прояв суїцидальних нахили.

Ви сильно любите свою дитину і, звичайно, стараєтесь відгородити її від проблем і помилок. Але щоб діти чогось навчились і подорослішали, вони мають робити помилки і вміти їх або вирішувати, або приймати. Щоб дитина не відчувала себе «лузером», батьки мають ділитися свої досвідом падінь та злетів. Адже не помиляється лише той, який нічого не робить.

Часто діти не вміють програвати. Звісно, ми хочемо, щоб наші діти були переможцями, але якщо дитина не буде вміти програвати, їй буде складно емоційно. Тож треба навчити дитину програвати, щоб вона навчилась вигравати. Щоб програш ставав стимулом до перемоги, а не просто здатися і більше не намагатися.

І на кінець декілька основних правил, як спілкуватися та як себе вести із дитиною-підлітком:

1.                      Чим більше заборон, тим більший опір. Це не означає вседозволеності, але більше свободи не завадить. Найголовніше – це ваша довіра. Коли дитина відчуває від вас довіру, тоді й вона у відповідь буде старатися цю довіру виправдати.

2.                      Нудні та довгі повчання не принесуть потрібного результату. Це сприймається негативно. Спробуйте спокійно та терпеливо вислухати дитину, не перебиваючи. Коли вона виговориться чи навіть викричиться, зробіть паузу на 30-40 секунд і тоді висловіть свою думку щодо ситуації/проблеми. Спробуйте знаходити компроміс.

3.                      З розумінням та співчутливістю відносьтесь до підліткових проблем. Це вам здається, що це дитячі проблеми, а для них це весь світ.

4.                      Не порівнюйте дітей ні з ким. Це дуже ображає дитину, впливає на її самооцінку, яка лише формується.

5.                      Будьте послідовними. Не змінюйте правила. Якщо ви дозволяєте протягом дня пограти в комп’ютерні ігри одну годину, в інший день чомусь дозволите дві, а згодом насварите дитину, бо вона грала дві години, то зробите тільки гірше. Якщо ж ви зробили виняток лише сьогодні, то дитині це потрібно пояснити: «Сьогодні я тобі дозволяю пограти дві години, бо ти зробив домашнє завдання/помив посуд/поскладав у кімнаті/поїхав зі мною на дачу тощо».

правова освіта в позаурочний час та робота з батьками

Правова освіта та виховання в нашій школі є одним із пріоритетних напрямів у роботі вчителів. При цьому їх робота базується на правових нормах, принципах гуманізму та демократизму. З метою досягнення позитивного результату педагогічний колектив застосовує комплексну систему, що поєднує в собі оптимальний вибір змісту, форм, методів, принципів, шляхів та засобів їх реалізації.

Усю роботу педагогічного колективу можна розділити на  правову освіту дітей та батьків та зв’язки з громадськістю.

Педагогічний колектив нашої школи добре розуміє, що будь-яка робота повинна мати систему, логічність і поступовість. Для того, щоб результативно організувати профілактичну роботу з дітьми, необхідно знати про них якомога більше, починаючи від морального клімату у сім’ї й закінчуючи захопленнями та мріями дитини. Поведінка підлітка в суспільстві часто залежить від того, у якій сім’ї виховується дитина, які моральні та соціальні пріоритети має родина.

Робота учителів з батьками – вагомий аспект у вихованні підростаючого покоління.

Протягом року класні керівники та класоводи відвідують учнівські сім’ї вдома. Результати спостережень заносять до «Журналу відвідування», з якого можна довідатися про психологічний та моральний клімат сім’ї, про культурні та духовні цінності, якими живе родина. На основі звітів класних керівників та актів обстежень ЗВР складає та поповнює банк даних сімей певних категорій, в тому числі неблагополучних сімей, сімей, де проживають діти, схильні до правопорушень, тривожні діти, неповних сімей та ін. Адже саме у таких сім’ях найчастіше виникають проблеми у вихованні дітей. З батьками проводяться індивідуальні бесіди як класними керівниками, так і адміністрацією школи. Така форма роботи є ефективною у тому плані, що батьки йдуть на відвертість при індивідуальному спілкуванні й діляться проблемами, які виникають у вихованні дітей. А якщо є відвертість, то легше дати конкретну пораду.

На батьківських зборах, на засіданнях батьківського лекторію, який відбувається двічі на семестр, розглядаються питання та проблеми, що є актуальними для кожної сім’ї, що хвилюють усіх батьків. Так, зокрема, у цьому навчальному році були розробленні рекомендацій для батьків щодо профілактики та запобігання правопорушень, пияцтва, наркоманії та тютюнопаління серед підлітків (батьківський всеобуч), створений стенд «Пам’ятка батькам від дитини», «Дії дитини в небезпечних ситуаціях», батьківські збори «Профілактика шкідливих звичок школярів у сім’ї», відбулося опрацювання нормативних документів щодо профілактики насильства у сім’ї (нове в законодавстві), про порядок розгляду звернень з приводу здійсненого насильства над неповнолітнім або можливості реальної загрози його здійснення та ін. 

правова освіта в урочний

Протиправна поведінка неповнолітніх, яка згодом призводить до злочинів, залежить від сукупності таких факторів: незнання законів, негативного впливу оточення, соціально-економічного розвитку суспільства.

Правове навчання і виховання мають бути взаємопов’язаними. У підлітковому віці учні повинні усвідомити, що здійснення певних прав неможливе без певних обов’язків перед людьми, що їх оточують. Завдання школи й полягає якраз у тому, щоб процес правової освіти й правового виховання був безперервним.

Правоосвітня робота починається ще у ранньому та молодшому шкільному віці. Вчителі початкових класів знайомлять дітей з положеннями основних статей Конституції України, зокрема, про те, що ніхто не має права посягати на право, честь, свободу й гідність іншої людини. Діти в ігровій формі дізнаються, що кожна людина має як певні права, так і обов’язки, які необхідно виконувати. Робота проводиться у формі ігор, бесід, виставок малюнків, розваг і сприяє формуванню навичок правомірної поведінки, вихованню почуття відповідальності за свої вчинки та усвідомлення необхідності дотримання правил.

                         Головні  завдання:

•      формування правової культури  учнів, поваги до законів і норм співжиття у суспільстві;

•      засвоєння основних положень Декларації прав дитини;

•      вироблення в учнів потреби дотримуватися законів свого класу, школи, держави;

•      засвоєння учнями ідей рівності громадян;

•      формування відповідальності особистості перед людством, розуміння цінності життя.

Системно і послідовно учні отримують не тільки необхідний об’єм знань, а й засвоюють тверде переконання, що повноцінне гарантування усієї повноти прав і свобод тісно пов’язане з виконанням обов’язків. А саме таке переконання є основою для формування громадянських якостей молоді й становлення творчих і незалежних особистостей, їх активного залучення до процесів суспільного розвитку та розбудови демократичної України.

Молодшим школярам надаються початкові знання про норми поведінки під час вивчення курсу «Я і Україна», «Основи здоров’я», на годинах спілкування.

Класними керівниками, вчителем основ здоров’я, правознавства, медсестрою, практичним психологом, адміністрацією регулярно проводяться виховні години, уроки, батьківські збори, педагогічні ради щодо шкідливого впливу алкоголю, нікотину, наркотиків на дітей на теми: «Міфи про тютюнопаління», «Вплив нікотину, алкоголю та наркотиків на здоров’я», «Алкоголь. Тютюн. Наркоманія», «Молодь і проблема вживання наркотиків», «Від конфлікту до співробітництва», «Магістри юстиції», «Законодавство України», «Про податки», «Бути на землі людиною», «Вчимося бути толерантними», «Права споживача», «Наші права – щасливе дитинство», «Людина, особистість, громадянин», уроки гендерної політики тощо.

Уже в перших класах для досягнення виховних цілей правоосвітньої роботи класні керівники проводять різноманітні заходи:

1. Бесіди по Конституції України.

2. За допомогою ігор: «Про що розповідає портфель», «Так чи ні», ««Хвости» формують в учнів розуміння обов’язків школяра.

3. На прикладі звірят-учнів Лісової школи вивчають  правила  поведінки.

4. Щоб краще запам’ятати правила поведінки в   громадському транспорті та обов’язки пасажирів   обговорюють різні ситуації: «Ввічливо – неввічливо», «Порадник для пасажирів та пішоходів».

5. Під час годин спілкування: «Моя країна - Україна», «Подорож Батьківщиною», вікторин вивчають державну символіку та народні символи України.

6. За допомогою сюжетно-рольових ігор вивчають права дитини.

7. Проводять анкетування з батьками «Послідовність у вимогах до дитини» .

Школярі вивчають правила поведінки учнів у школі, вдома, на вулиці, у громадських місцях: «Бережи свою парту, свій клас. Не пиши на парті, не брудни її чорнилом», «Гуляючи у коридорі, притримуйся правої сторони, швидко не бігай, голосно не кричи, не влаштовуй бійки», «Намагайся не чекати, коли тебе попросять про допомогу, нагадають про твої обов'язки», «Не можна висловлювати не задоволення, що у тебе немає тої чи іншої речі», «Бережи свій під’їзд і слідкуй за тим, щоб й інші дотримувались правил порядку в під’їзді», «Якщо хтось упав, допоможи піднятися», «Не смійся, не звертай особливої уваги на людей з фізичними вадами», «Розмовляючи з дорослими, не тримай рук у кишенях». У правилах поведінки в громадських місцях варто не забувати таких «дрібниць» як «У залі для глядачів не можна смітити, лузати насіння».

Для організації та виховання класного колективу, підвищення правової культури класні керівники використовують такі форми правового виховання як дискусії, диспути, конференції, екскурсії, свята, доручення, індивідуальну роботу. Цього року багатьма педагогами проведено тренінги та вправи.

 Діти залучаються до суспільно – корисної роботи, трудової діяльності, що є найкращою підготовкою до самостійної праці. Тим самим діти пізнають ціну.

У плані виховання правової культури неповнолітніх дуже важливу роль відіграє курс «Правознавства».

Досить важливим у викладанні курсу шкільної історії є інтеграція основних понять громадянської освіти, через які можливо ефективно розкрити сутність громадянського суспільства. Для цього існують активні та інтерактивні технології, за допомогою яких створюються умови для ефективної співпраці вчителя та учнів з метою формування творчої та відповідальної особистості – громадянина та патріота української незалежної держави.

На основі практичного досвіду та української освітньої практики вона визначила основні засади громадянського суспільства:

- співіснування людини й влади;

- розвиток культури й соціалізація особистості;

- діяльність засобів масової інформації;

- функціонування політичних партій і громадських організацій;

- права й обов’язки людини та формування розвиненої правосвідомості;

- становлення й розвиток демократичних інститутів і процесів;

- здійснення народовладдя й життєдіяльність громадянського суспільства;

- міжнаціональні відносини й культурний плюралізм;

- життя людини й суспільства в умовах ринкової економіки;

- місце й роль України в сучасному світі.

Такими базовими поняттями є: закон, патріотизм, влада, держава, громадянська відповідальність, особистість, права людини, свобода та ін.

 Починаючи з 5 класу вчитель знайомить з оповіданнями з історії України, із законами, що діяли в різні періоди існування нашої держави, спонукає їх порівнювати права громадян Київської Русі, Гетьманщини, Радянської України та незалежної України. Підводить дітей до висновку про те, що тільки демократична країна гарантує своїм громадянам усю повноту прав і свобод.

У 6 класі програмою передбачено формування похідних понять: держава, право, демократія, тиранія, рабство, закон. У процесі їх формування звертає увагу шестикласників на те, що з виникненням держави в її громадян з’являються певні права. Під час вивчення теми «Римська імперія» пропонує дітям порівняти норми римського права з Конституцією України.

Для зручності, при підготовці до уроків, використовує таблицю «Історичні поняття», де систематизовано наскрізні базові поняття громадянської освіти, які доцільно використовувати на уроках історії в 6 – 11 класах. Діти, що вивчають правознавство та громадянську освіти, є постійними відвідувачами бібліотеки, так як часто на уроки вони готують індивідуальні повідомлення за певною темою, кросворди на правову тематику, повідомлення про видатних діячів права. Шкільний бібліотекар не стоїть осторонь правових проблем. У її бібліотеці є як постійно діючі, так і змінні виставки літератури на правову тематику, новинки правових знань та ін. Коли мова йде про правове виховання в шкільній бібліотеці, то завдання правового виховання полягають у тому, щоб:

-допомогти дітям набути елементарних знань про найважливіші закони нашої держави. Реалізується це завдання через допомогу в засвоєнні відповідних курсів шкільної програми, підтримку самоосвітнього читання;

-показати в доступній для конкретної вікової групи формі практику застосування законів;

-сприяти виробленню у дітей почуття власної гідності й відповідальності за свої вчинки, поваги до закону та його вимог;

-підтримувати формування у дітей внутрішніх бар’єрів щодо порушення закону й моральних норм.